Job 16

А Йов відповів та й сказав:

Then Job answered and said,

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

I have heard many such things: miserable comforters are ye all.

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Shall vain words have an end? or what emboldeneth thee that thou answerest?

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

I also could speak as ye do: if your soul were in my soul's stead, I could heap up words against you, and shake mine head at you.

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

But I would strengthen you with my mouth, and the moving of my lips should asswage your grief.

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Though I speak, my grief is not asswaged: and though I forbear, what am I eased?

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

But now he hath made me weary: thou hast made desolate all my company.

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

And thou hast filled me with wrinkles, which is a witness against me: and my leanness rising up in me beareth witness to my face.

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

He teareth me in his wrath, who hateth me: he gnasheth upon me with his teeth; mine enemy sharpeneth his eyes upon me.

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

They have gaped upon me with their mouth; they have smitten me upon the cheek reproachfully; they have gathered themselves together against me.

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

God hath delivered me to the ungodly, and turned me over into the hands of the wicked.

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

I was at ease, but he hath broken me asunder: he hath also taken me by my neck, and shaken me to pieces, and set me up for his mark.

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

His archers compass me round about, he cleaveth my reins asunder, and doth not spare; he poureth out my gall upon the ground.

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

He breaketh me with breach upon breach, he runneth upon me like a giant.

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

I have sewed sackcloth upon my skin, and defiled my horn in the dust.

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

My face is foul with weeping, and on my eyelids is the shadow of death;

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Not for any injustice in mine hands: also my prayer is pure.

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

O earth, cover not thou my blood, and let my cry have no place.

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Also now, behold, my witness is in heaven, and my record is on high.

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

My friends scorn me: but mine eye poureth out tears unto God.

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

O that one might plead for a man with God, as a man pleadeth for his neighbour!

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

When a few years are come, then I shall go the way whence I shall not return.