Job 24

Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

Miért is nem titkolja el a Mindenható az ő *büntetésének* idejét, és miért is nem látják meg az őt ismerők az ő *ítéletének* napjait?!

Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

A határokat odább tolják, a nyájat elrabolják és legeltetik.

займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

Az árvák szamarát elhajtják, *és* az özvegynek ökrét zálogba viszik.

вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

Lelökik az útról a szegényeket, *és* a föld nyomorultjai együtt lappanganak.

Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

Ímé, mint a vad szamarak a sivatagban, úgy mennek ki munkájukra élelmet keresni; a puszta ad nékik kenyeret fiaik számára.

На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

A mezőn a más vetését aratják, és a gonosznak szőlőjét szedik.

наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

Mezítelenül hálnak, testi ruha nélkül, még a hidegben sincs takarójuk.

мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

A hegyi zápor csurog le rólok, s hajlékuk nem lévén, a sziklát ölelik.

Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

Elszakítják az emlőtől az árvát, és a szegényen levőt zálogba viszik.

Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

Mezítelenül járnak, ruha nélkül, és éhesen vonszolják a kévét.

Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

Az ő kerítéseik közt ütik az olajat, és tapossák a kádakat, de szomjuhoznak.

Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

A városból haldoklók rimánkodnak, a megsebzettek lelke kiált, de Isten nem törődik e méltatlansággal.

Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

Ezek pártot ütöttek a világosság ellen, utait nem is ismerik, nem ülnek annak ösvényein.

На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

Napkeltekor fölkel a gyilkos, megöli a szegényt és szűkölködőt, éjjel pedig olyan, mint a tolvaj.

А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

A paráznának szeme pedig az alkonyatot lesi, mondván: Ne nézzen szem reám, és arczára álarczot teszen.

Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

Setétben tör be a házakba; nappal elzárkóznak, nem szeretik a világosságot.

бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

Sőt inkább a reggel nékik olyan, mint a halálnak árnyéka, mert megbarátkoztak a halál árnyékának félelmeivel.

Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

Könnyen siklik tova a víz színén, birtoka átkozott a földön, nem tér a szőlőkbe vivő útra.

Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

Szárazság és hőség nyeli el a hó vizét, a pokol azokat, a kik vétkeznek.

Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

Elfelejti őt az anyaméh, féregnek lesz édességévé, nem emlékeznek róla többé, és összetörik, mint a reves fa,

Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

A ki megrontotta a meddőt, a ki nem szül, és az özvegygyel jót nem tett.

А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

De megtámogatja erejével a hatalmasokat; felkel az, pedig nem bízott már az élethez.

Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

Biztonságot ad néki, hogy támaszkodjék, de szemei vigyáznak azoknak útjaira.

підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

Magasra emelkednek, egy kevés idő és már nincsenek! Alásülylyednek, mint akárki és elenyésznek; és levágattatnak, mint a búzakalász.

Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

Avagy nem így van-é? Ki hazudtolhatna meg engem, és tehetné semmivé beszédemet?