Job 23

А Йов відповів та й сказав:

Felele pedig Jób, és monda:

Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої...

Még most is keserű az én beszédem; súlyosabb rajtam a csapás, ha panaszkodom.

О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!

Oh ha tudnám, hogy megtalálom őt, elmennék szinte az ő székéig.

Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,

Elébe terjeszteném ügyemet, számat megtölteném mentő erősségekkel.

розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.

Hadd tudnám meg, mely szavakkal felelne nékem; hadd érteném meg, mit szólana hozzám.

Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!

Vajjon erejének nagy volta szerint perelne-é velem? Nem; csak figyelmezne reám!

Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.

Ott egy igaz perelne ő vele; azért megszabadulhatnék birámtól örökre!

Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,

Ámde kelet felé megyek és nincsen ő, nyugot felé és nem veszem őt észre.

на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю...

Bal kéz felől cselekszik, de meg nem foghatom; jobb kéz felől rejtőzködik és nem láthatom.

А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!

De ő jól tudja az én utamat. Ha megvizsgálna engem, úgy kerülnék ki, mint az arany.

Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.

Lábam az ő nyomdokát követte; utát megőriztem és nem hajoltam el.

Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.

Az ő ajakinak parancsolatától sem tértem el; szájának beszédeit többre becsültem, mint életem táplálékát.

Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:

Ő azonban *megmarad* egy mellett. Kicsoda téríthetné el őt? És a mit megkiván lelke, azt meg is teszi.

бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!

Bizony végbe viszi, a mi felőlem elrendeltetett, és ilyen még sok van ő nála.

Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його...

Azért rettegek az ő színe előtt, és ha csak rá gondolok is, félek tőle.

А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,

Mert Isten félemlítette meg az én szívemet, a Mindenható rettentett meg engem.

бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!

Miért is nem pusztultam el e sötétség előtt, vagy miért nem takarta el előlem e homályt?!