Job 10

Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

Meine Seele ist meines Lebens überdrüssig; ich will meiner Klage in mir freien Lauf lassen, will reden in der Bitterkeit meiner Seele.

Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Ich will zu Gott sagen: Verdamme mich nicht! laß mich wissen, worüber du mit mir rechtest.

Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

Gefällt es dir, daß du bedrückst, daß du die Arbeit deiner Hände verwirfst und über den Rat der Gesetzlosen dein Licht leuchten lässest?

Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

Hast du Augen des Fleisches, oder siehst du, wie ein Mensch sieht?

Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

Sind deine Tage wie die Tage eines Menschen, oder deine Jahre wie die Tage eines Mannes,

що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

daß du nach meiner Ungerechtigkeit suchst und nach meiner Sünde forschest,

хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

obwohl du weißt, daß ich nicht schuldig bin, und daß niemand ist, der aus deiner Hand errette?

Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

Deine Hände haben mich ganz gebildet und gestaltet um und um, und du verschlingst mich!

Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Gedenke doch, daß du wie Ton mich gestaltet-und zum Staube willst du mich zurückkehren lassen!

Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

Hast du mich nicht hingegossen wie Milch, und wie Käse mich gerinnen lassen?

Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Mit Haut und Fleisch hast du mich bekleidet, und mit Knochen und Sehnen mich durchflochten.

Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

Leben und Huld hast du mir gewährt, und deine Obhut bewahrte meinen Geist.

А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

Doch solches bargest du in deinem Herzen; ich weiß, daß dieses bei dir war:

якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

Wenn ich sündigte, so würdest du mich beobachten, und von meiner Missetat mich nicht freisprechen.

Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

Wenn ich schuldig wäre, wehe mir! und wäre ich gerecht, so dürfte ich mein Haupt nicht erheben, gesättigt von Schande und mein Elend schauend.

А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

Und richtete es sich empor, wie ein Löwe würdest du mich jagen, und immer wieder deine Wunderkraft an mir erweisen.

поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

Du würdest deine Zeugen mir gegenüber erneuern und deinen Zorn wider mich mehren, stets frische Scharen und ein Heer wider mich entbieten.

І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

Warum hast du mich doch aus Mutterleibe hervorgehen lassen? Ich hätte verscheiden, und kein Auge hätte mich sehen sollen!

як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

Als ob ich nicht gewesen wäre, so hätte ich sein sollen, vom Mutterschoße zu Grabe getragen!

Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

Sind meiner Tage nicht wenige? Er lasse ab, wende sich von mir, daß ich ein wenig mich erheitere,

поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

ehe ich hingehe (und nicht wiederkomme) in das Land der Finsternis und des Todesschattens,

до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

in das Land, düster wie das Dunkel, das Land des Todesschattens und der Unordnung, und wo das Hellwerden dem Dunkel gleich ist!