Job 10

Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

Mon âme est dégoûtée de la vie! Je donnerai cours à ma plainte, Je parlerai dans l'amertume de mon âme.

Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Je dis à Dieu: Ne me condamne pas! Fais-moi savoir pourquoi tu me prends à partie!

Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

Te paraît-il bien de maltraiter, De repousser l'ouvrage de tes mains, Et de faire briller ta faveur sur le conseil des méchants?

Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

As-tu des yeux de chair, Vois-tu comme voit un homme?

Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

Tes jours sont-ils comme les jours de l'homme, Et tes années comme ses années,

що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

Pour que tu recherches mon iniquité, Pour que tu t'enquières de mon péché,

хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

Sachant bien que je ne suis pas coupable, Et que nul ne peut me délivrer de ta main?

Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

Tes mains m'ont formé, elles m'ont créé, Elles m'ont fait tout entier... Et tu me détruirais!

Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Souviens-toi que tu m'as façonné comme de l'argile; Voudrais-tu de nouveau me réduire en poussière?

Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

Ne m'as-tu pas coulé comme du lait? Ne m'as-tu pas caillé comme du fromage?

Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Tu m'as revêtu de peau et de chair, Tu m'as tissé d'os et de nerfs;

Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

Tu m'as accordé ta grâce avec la vie, Tu m'as conservé par tes soins et sous ta garde.

А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

Voici néanmoins ce que tu cachais dans ton coeur, Voici, je le sais, ce que tu as résolu en toi-même.

якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

Si je pèche, tu m'observes, Tu ne pardonnes pas mon iniquité.

Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

Suis-je coupable, malheur à moi! Suis-je innocent, je n'ose lever la tête, Rassasié de honte et absorbé dans ma misère.

А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

Et si j'ose la lever, tu me poursuis comme un lion, Tu me frappes encore par des prodiges.

поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

Tu m'opposes de nouveaux témoins, Tu multiplies tes fureurs contre moi, Tu m'assailles d'une succession de calamités.

І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

Pourquoi m'as-tu fait sortir du sein de ma mère? Je serais mort, et aucun oeil ne m'aurait vu;

як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

Je serais comme si je n'eusse pas existé, Et j'aurais passé du ventre de ma mère au sépulcre.

Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

Mes jours ne sont-ils pas en petit nombre? Qu'il me laisse, Qu'il se retire de moi, et que je respire un peu,

поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

Avant que je m'en aille, pour ne plus revenir, Dans le pays des ténèbres et de l'ombre de la mort,

до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

Pays d'une obscurité profonde, Où règnent l'ombre de la mort et la confusion, Et où la lumière est semblable aux ténèbres.