Job 24

Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

Siksi ei Kaikkivaltiaalta ole ajat salatut? ja ne, jotka hänen tuntevat, ei näe hänen päiviänsä?

Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

He siirtävät rajan, he ryöväävät lauman ja ruokkivat sen. '

займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

He ajavat orpoin aasit pois, ja ottavat leskein härjät pantiksi.

вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

Köyhäin täytyy tiellä paeta heitä, ja siviät maan päällä lymyttävät itsensä.

Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

Katso, niinkuin metsä-aasit korvessa, lähtevät he ulos ja samoovat varhain saaliin perään: korvessa on jokaiselle heistä ruokaa, niin myös nuorukaisille.

На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

He niittävät pellolla hänen tulonsa, ja poimivat ja hakevat jumalattoman viinamäessä.

наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

Alastoman antavat he maata ilman vaatetta ja peittämättä pakkasessa.

мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

Vuorten vuotamisesta tulevat he märäksi; ja ettei heillä yhtään turvaa ole, turvaavat he mäkiin.

Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

He repivät orvot nisistä, ja panttaavat köyhän.

Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

Alastoman antavat he käydä verhotta, ja ottavat isoovaiselta jalalliset pois.

Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

He pusertavat öljyä huonettensa vaiheella, ja janoovat viinaa kuurnitessa.

Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

He saattavat kansan kaupungissa huokaamaan, ja tapettuin sielut huutamaan: ja ei Jumala heitä rankaise.

Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

Sentähden ovat he vilpistyneet valkeudesta, ja ei tunne sen tietä, ja ei palaja sen poluille.

На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

Murhaaja nousee varhain ja tappaa köyhän ja tarvitsevan, ja on yöllä niinkuin varas.

А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

Salavuoteisen silmät vartioitsevat hämärää, ja sanoo: ei minua yksikään silmä näe; ja luulee itsensä peitetyksi.

Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

Pimeässä hän kaivaa itsensä huoneisiin, jotka he päivällä ovat itsellensä merkinneet, ja ei tahdo tietää valkeutta.

бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

Sillä vaikka aamu heille tulis, on se heille niinkuin pimeys; sillä hän tuntee pimeyden kauhistuksen.

Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

Hän on keviä veden päällä, heidän osansa pitää kirotun oleman maalla; ja ei hän katso viinamäkien tietä.

Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

Helvetti ottaa syntiset pois niinkuin pouta, ja niinkuin kuivuus kuluttaa lumisen veden.

Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

Laupius pitää unhottaman hänen, madot syövät hänen makeutensa, ei häntä pidä muistettaman; hän pitää särjettämän niinkuin lahopuu.

Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

Hän on saattanut murheelliseksi hedelmättömän, joka ei synnytä, ja ei tehnyt leskelle mitään hyvää.

А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

Ja on vetänyt voimalliset allensa väellänsä; koska hän seisoo, ei pidä hänen tietämän elämästänsä.

Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

Hän tekee itsellensä levon, johon hän luottaa, ja hänen silmänsä katsovat heidän teitänsä.

підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

He ovat vähän aikaa korotetut, vaan he tulevat tyhjään, ja kukistetaan, ja saavat lopun niinkuin kaikki kappaleet, ja niinkuin oas tähkäpäästä, lyödään he pois.

Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

Eikö se niin ole? kuka nuhtelee minua valhetteliaksi, ja minun sanani tyhjäksi tekee?