Psalms 35

Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,

(Af David.) HERRE, træt med dem, der trætter med mig, strid imod dem, der strider mod mig,

візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу!

grib dit Skjold og dit Værge, rejs dig og hjælp mig,

Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє!

tag Spyd og Økse frem mod dem, der forfølger mig, sig til min Sjæl: "Jeg er din Frelse!"

Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.

Lad dem beskæmmes og blues, som vil mig til Livs, og de, der ønsker mig ondt, lad dem rødmende vige,

Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;

de blive som Avner for Vinden, og HERRENs Engel nedstøde dem,

нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене,

deres Vej blive mørk og glat, og HERRENs Engel forfølge dem!

бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!

Thi uden Grund har de sat deres Garn for mig, gravet min Sjæl en Grav.

Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав!

Lad Undergang uventet ramme ham, lad Garnet, han satte, hilde ham selv, lad ham falde i Graven.

А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!

Min Sjæl skal juble i HERREN, glædes ved hans Frelse,

Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія.

alle mine Ledemod sige: "HERRE, hvo er som du, du, som frelser den arme fra hans Overmand, den arme og fattige fra Røveren!"

Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене,

Falske Vidner står frem, de spørger mig om, hvad jeg ej kender til;

віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!

de lønner mig godt med ondt, min Sjæl er forladt.

А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє...

Da de var syge, gik jeg i Sæk, med Faste spæged jeg mig, jeg bad med sænket Hoved,

Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений...

som var det en Ven eller Broder; jeg gik, som sørged jeg over min Moder, knuget af Sorg.

А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають,

Men nu jeg vakler, glæder de sig, de stimler sammen, Uslinger, fremmede for mig, stimler sammen imod mig, håner mig uden Ophør;

з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами...

for min Venlighed dænger de mig med Hån, de skærer Tænder imod mig.

Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!

Herre, hvor længe vil du se til? Frels dog min Sjæl fra deres Brøl, min eneste fra Løver.

Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!

Jeg vil takke dig i en stor Forsamling, love dig blandt mange Folk.

Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,

Lad ej dem, som med Urette er mine Fjender, glæde sig over mig, lad ej dem, som hader mig uden Grund, sende spotske Blikke!

бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,

Thi de taler ej Fred mod de stille i Landet udtænker de Svig;

свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили!

de spærrer Munden op imod mig og siger: "Ha, ha! Vi så det med egne Øjne!"

Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене!

Du så det, HERRE, vær ikke tavs, Herre, hold dig ej borte fra mig;

Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,

rejs dig, vågn op for min Ret, for min Sag, min Gud og Herre,

розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,

døm mig efter din Retfærd HERRE, min Gud, lad dem ikke glæde sig over mig

нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули...

Og sige i Hjertet: "Ha! som vi ønsked!" lad dem ikke sige: "Vi slugte ham!"

Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!

Til Skam og Skændsel blive enhver, hvem min Ulykke glæder; lad dem, der hovmoder sig over mig, hyldes i Spot og Spe.

Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!

Men de, der vil min Ret, lad dem juble og glæde sig, stadigen sige: "Lovet være HERREN, som under sin Tjener Fred!"

А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!

Min Tunge skal forkynde din Retfærd, Dagen igennem din Pris.