Psalms 139

Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Господи, випробував Ти мене та й пізнав,

(Til Sangmesteren. Af David. En Salme.) HERRE, du ransager mig og kender mig!

Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.

Du ved, når jeg står op, du fatter min Tanke i Frastand,

Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,

du har Rede på, hvor jeg går eller ligger, og alle mine Veje kender du grant.

бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!

Thi før Ordet er til på min Tunge, se, da ved du det, HERRE, til fulde.

Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.

Bagfra og forfra omslutter du mig, du lægger din Hånd på mig.

Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!

At fatte det er mig for underfuldt, for højt, jeg evner det ikke!

Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?

Hvorhen skal jeg gå for din Ånd, og hvor skal jeg fly for dit Åsyn?

Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!

Farer jeg op til Himlen, da er du der, reder jeg Leje i Dødsriget, så er du der;

Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,

tager jeg Morgenrødens Vinger, fæster jeg Bo, hvor Havet ender,

то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!

da vil din Hånd også lede mig der, din højre holde mig fast!

Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,

Og siger jeg: "Mørket skal skjule mig, Lyset blive Nat omkring mig!"

то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!

så er Mørket ej mørkt for dig, og Natten er klar som Dagen, Mørket er som Lyset.

Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,

Thi du har dannet mine Nyrer, vævet mig i Moders Liv.

Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!

Jeg vil takke dig, fordi jeg er underfuldt skabt; underfulde er dine Gerninger, det kender min Sjæl til fulde.

і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!

Mine Ben var ikke skjult for dig, da jeg blev skabt i Løndom, virket i Jordens Dyb;

Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...

som Foster så dine Øjne mig, i din Bog var de alle skrevet, Dagene var bestemt, før en eneste af dem var kommet.

Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,

Hvor kostelige er dine Tanker mig, Gud, hvor stor er dog deres Sum!

перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.

Tæller jeg dem, er de flere end Sandet, jeg vågner - og end er jeg hos dig.

Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!

Vilde du dog dræbe de gudløse, Gud, måtte Blodets Mænd vige fra mig,

Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!

de, som taler om dig på Skrømt og sværger falsk ved dit Navn.

Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:

Jeg hader jo dem, der hader dig, HERRE, og væmmes ved dem, der står dig imod;

повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!...

med fuldt Had bader jeg dem, de er også mine Fjender.

Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,

Ransag mig, Gud, og kend mit Hjerte, prøv mig og kend mine Tanker!

і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!

Se, om jeg er på Smertens Vej, og led mig på Evigheds Vej!