Romans 9

Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

Pravduť pravím v Kristu a neklamámť, čemuž i svědomí mé svědectví vydává v Duchu svatém,

що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!

Žeť mám veliký zámutek a ustavičnou bolest v srdci svém.

Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

Nebo žádal bych já sám zavrženým býti od Krista místo bratří svých, totiž příbuzných svých podle těla.

вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,

Kteřížto jsou Izraelští, jejichžto jest přijetí za syny, i sláva, i smlouvy, i Zákona dání, i služba Boží, i zaslíbení.

що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

Jejichž jsou i otcové, a ti, z nichžto jest Kristus podle těla, kterýž jest nade všecky Bůh požehnaný na věky. Amen.

Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,

Avšak nemůže zmařeno býti slovo Boží. Nebo ne všickni, kteříž jsou z Izraele, Izraelští jsou.

і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.

Aniž proto, že jsou símě Abrahamovo, hned také všickni jsou synové, ale v Izákovi nazváno bude tvé símě.

Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.

To jest, ne všickni ti, jenž jsou synové těla, jsou také synové Boží, ale kteříž jsou synové Božího zaslíbení, ti se počítají za símě.

А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.

Nebo toto jest slovo zaslíbení: V týž čas přijdu, a Sára bude míti syna.

І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,

A netoliko to, ale i Rebeka z jednoho počavši, totiž z Izáka, otce našeho, toho důvodem jest.

бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні

Nebo ještě před narozením obou těch synů, a prve nežli co dobrého nebo zlého učinili, aby uložení Boží, kteréžto jest podle vyvolení, a tak ne z skutků, ale z toho, jenž povolává, pevné bylo,

не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,

Řečeno jest jí: Větší sloužiti bude menšímu,

як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.

Jakož psáno jest: Jákoba jsem miloval, ale Ezau nenáviděl jsem.

Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!

I což tedy díme? Zdali nespravedlnost jest u Boha? Nikoli.

Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.

Nebo Mojžíšovi dí: Smiluji se nad tím, komuž milost učiním, a slituji se nad tím, nad kýmž se slituji.

Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

A tak tedy neníť vyvolování na tom, jenž chce, ani na tom, jenž běží, ale na Bohu, jenž se smilovává.

Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.

Nebo dí Písmo faraonovi: Proto jsem vzbudil tebe, abych na tobě ukázal moc svou a aby rozhlášeno bylo jméno mé po vší zemi.

Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.

A tak tedy nad kýmž chce, smilovává se, a koho chce, zatvrzuje.

А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?

Ale díš mi: I pročež se pak hněvá? Nebo vůli jeho kdo odepřel?

Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?

Ale ó člověče, kdo jsi ty, že tak odpovídáš Bohu? Zdaž hrnec dí hrnčíři: Pročs mne tak udělal?

Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

Zdaliž hrnčíř nemá moci nad hlinou, aby z jednostejného truple udělal jednu nádobu ke cti a jinou ku potupě?

Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,

Což pak divného, že Bůh, chtěje ukázati hněv a oznámiti moc svou, snášel ve mnohé trpělivosti nádoby hněvu, připravené k zahynutí.

і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

A takž také, aby známé učinil bohatství slávy své při nádobách milosrdenství, kteréž připravil k slávě.

на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

Kterýchžto i povolal, totiž nás, netoliko z Židů, ale také i z pohanů,

Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,

Jakož i skrze Ozé dí: Nazovu nelid můj lidem mým, a nemilou nazovu milou.

і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

A budeť na tom místě, kdež řečeno bylo jim: Nejste vy lid můj, tuť nazváni budou synové Boha živého.

А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,

Izaiáš pak volá nad Izraelem, řka: Byť pak byl počet synů Izraelských jako písek mořský, ostatkové toliko spaseni budou.

бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!

Nebo pohubení učiní spravedlivé, a to jisté, pohubení zajisté učiní Pán na zemi, a to jisté.

І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

A jakož prve pověděl Izaiáš: Byť byl Pán zástupů nepozůstavil nám semene, jako Sodoma učiněni bychom byli, a Gomoře byli bychom podobni.

Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

Což tedy díme? Že pohané, kteříž nenásledovali spravedlnosti, dosáhli spravedlnosti, a to spravedlnosti té, kteráž jest z víry;

а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

Izrael pak následovav zákona spravedlnosti, k zákonu spravedlnosti nepřišel.

Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,

Proč? Nebo ne z víry, ale jako z skutků Zákona jí hledali. Urazili se zajisté o kámen urážky,

як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!

Jakož psáno jest: Aj, kladu na Sionu kámen urážky a skálu pohoršení, a každý, kdož uvěří v něj, nebude zahanben.