Psalms 74

Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

Poučna pjesma. Asafova. Zašto si, Bože, posve zabacio, zašto kiptiš gnjevom na ovce paše svoje?

Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

Sjeti se zajednice koju si davno stekao, plÓemena koje namače kao svoju baštinu i brda Siona gdje si Šator svoj udario!

підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

Korakni k ruševinama vječnim - sve je u Svetištu razorio neprijatelj.

Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

Protivnici tvoji vikahu posred skupštine tvoje, znakove svoje postaviše k'o pobjedne znakove.

виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

Bijahu kao oni koji mašu sjekirom po guštari,

А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

sjekirom i maljem vrata mu razbijali.

Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

Ognju predadoše Svetište tvoje, do zemlje oskvrnuše Prebivalište tvoga imena.

Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

Rekoše u srcu: "Istrijebimo ih zajedno; spalite sva svetišta Božja na zemlji!"

Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

Ne vidimo znakova svojih, proroka više nema, i nitko među nama ne zna dokle ...

Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

Dokle će se još, o Bože, dušmanin rugati? Hoće li protivnik dovijeka prezirati ime tvoje?

Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

Zašto povlačiš ruku, zašto u krilu sakrivaš desnicu svoju?

А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

No Bog je moj kralj od davnine, on koji posred zemlje spasava!

Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

Ti svojom silom rasječe more, smrska glave nakazama u vodi.

Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

Ti si Levijatanu glave zdrobio, dao ga za hranu nemanima morskim.

Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

Ti si dao da provre izvor i bujica, ti si presušio rijeke nepresušne.

Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

Tvoj je dan i noć je tvoja, ti učvrsti mjesec i sunce;

всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

ti sazda sve granice zemlji, ti stvori ljeto i zimu.

Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

Spomeni se ovoga: dušmanin ti se rugaše, Jahve, i bezumni narod pogrdi ime tvoje.

Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

Ne predaj jastrebu život grlice svoje, i život svojih siromaha ne zaboravi zauvijek!

Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

Pogledaj na Savez svoj, jer svi su zakuci zemlje puni tmina i nasilja.

Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

Ne daj da jadnik otiđe postiđen: neka siromah i ubog hvale ime tvoje!

Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

Ustani, Bože, zauzmi se za svoju parnicu, spomeni se pogrde koju ti bezumnik svaki dan nanosi.

Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!

Ne zaboravi vike neprijatelja svojih: buka buntovnika još se diže k tebi!