Job 24

 Varför har den Allsmäktige inga räfstetider i förvar?  varför få hans vänner ej skåda hans hämndedagar?

Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

 Se, råmärken flyttar man undan,  rövade hjordar driver man i bet;

Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

 de faderlösas åsna för man bort  och tager änkans ko i pant.

займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

 Man tränger de fattiga undan från vägen,  de betryckta i landet måste gömma sig med varandra.

вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

 Ja, såsom vildåsnor måste de leva i öknen;  dit gå de och möda sig och söka något till täring;  hedmarken är det bröd de hava åt sina barn.

Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

 På fältet få de till skörd vad boskap plägar äta,  de hämta upp det sista i den ogudaktiges vingård.

На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

 Nakna ligga de om natten, berövade sina kläder;  de hava intet att skyla sig med i kölden.

наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

 Av störtskurar från bergen genomdränkas de;  de famna klippan, ty de äga ej annan tillflykt.

мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

 Den faderlöse slites från sin moders bröst,  och den betryckte drabbas av utpantning.

Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

 Nakna måste de gå omkring, berövade sina kläder,  hungrande nödgas de bära på kärvar.

Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

 Inom sina förtryckares murar måste de bereda olja,  de få trampa vinpressar och därvid lida törst.

Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

 Utstötta ur människors samfund jämra de sig,  ja, från dödsslagnas själar uppstiger ett rop.  Men Gud aktar ej på vad förvänt som sker.

Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

 Andra hava blivit fiender till ljuset;  de känna icke dess vägar  och hålla sig ej på dess stigar.

Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

 Vid dagningen står mördaren upp  för att dräpa den betryckte och fattige;  och om natten gör han sig till tjuvars like.

На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

 Äktenskapsbrytarens öga spejar efter skymningen,  han tänker: »Intet öga får känna igen mig»,  och sätter så ett täckelse framför sitt ansikte.

А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

 När det är mörkt, bryta sådana sig in i husen,  men under dagen stänga de sig inne;  ljuset vilja de icke veta av.

Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

 Ty det svarta mörkret räknas av dem alla såsom morgon,  med mörkrets förskräckelser äro de ju förtrogna.

бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

 »Men hastigt», menen I, »ryckes en sådan bort av strömmen,  förbannad bliver hans del i landet;  till vingårdarna får han ej mer styra sina steg.

Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

 Såsom snövatten förtäres av torka och hetta,  så förtär dödsriket den som har syndat.

Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

 Hans moders liv förgäter honom,  maskar frossa på honom,  ingen finnes, som bevarar hans minne;  såsom ett träd brytes orättfärdigheten av.

Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

 Så går det, när någon plundrar den ofruktsamma, som intet föder,  och när någon icke gör gott mot änkan.»

Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

 Ja, men han uppehåller ock våldsmännen genom sin kraft,  de få stå upp, när de redan hade förlorat hoppet om livet;

А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

 han giver dem trygghet, så att de få vila,  och hans ögon vaka över deras vägar.

Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

 När de hava stigit till sin höjd, beskäres dem en snar hädanfärd,  de sjunka då ned och dö som alla andra;  likasom axens toppar vissna de bort.

підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

 Är det ej så, vem vill då vederlägga mig,  vem kan göra mina ord om intet?

Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?