Job 16

Y RESPONDIÓ Job, y dijo:

А Йов відповів та й сказав:

Muchas veces he oído cosas como éstas: Consoladores molestos sois todos vosotros.

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

¿Tendrán fin las palabras ventosas? Ó ¿qué te animará á responder?

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

También yo hablaría como vosotros. Ojalá vuestra alma estuviera en lugar de la mía, Que yo os tendría compañía en las palabras, Y sobre vosotros movería mi cabeza.

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

Mas yo os alentaría con mis palabras, Y la consolación de mis labios apaciguaría el dolor vuestro.

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

Si hablo, mi dolor no cesa; Y si dejo de hablar, no se aparta de mí.

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Empero ahora me ha fatigado: Has tú asolado toda mi compañía.

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

Tú me has arrugado; testigo es mi flacura, Que se levanta contra mí para testificar en mi rostro.

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

Su furor me destrizó, y me ha sido contrario: Crujió sus dientes contra mí; Contra mí aguzó sus ojos mi enemigo.

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

Abrieron contra mí su boca; Hirieron mis mejillas con afrenta; Contra mí se juntaron todos.

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

Hame entregado Dios al mentiroso, Y en las manos de los impíos me hizo estremecer.

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

Próspero estaba, y desmenuzóme: Y arrebatóme por la cerviz, y despedazóme, Y púsome por blanco suyo.

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Cercáronme sus flecheros, Partió mis riñones, y no perdonó: Mi hiel derramó por tierra.

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

Quebrantóme de quebranto sobre quebranto; Corrió contra mí como un gigante.

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

Yo cosí saco sobre mi piel, Y cargué mi cabeza de polvo.

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

Mi rostro está enlodado con lloro, Y mis párpados entenebrecidos:

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

Á pesar de no haber iniquidad en mis manos, Y de haber sido mi oración pura.

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

¡Oh tierra! no cubras mi sangre, Y no haya lugar á mi clamor.

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

Mas he aquí que en los cielos está mi testigo, Y mi testimonio en las alturas.

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Disputadores son mis amigos: Mas á Dios destilarán mis ojos.

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

¡Ojalá pudiese disputar el hombre con Dios, Como con su prójimo!

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

Mas los años contados vendrán, Y yo iré el camino por donde no volveré.

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...