Job 10

ESTÁ mi alma aburrida de mi vida: Daré yo suelta á mi queja sobre mí, Hablaré con amargura de mi alma.

Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

Diré á Dios: no me condenes; Hazme entender por qué pleiteas conmigo.

Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

¿Parécete bien que oprimas, Que deseches la obra de tus manos, Y que resplandezcas sobre el consejo de los impíos?

Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

¿Tienes tú ojos de carne? ¿Ves tú como ve el hombre?

Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

¿Son tus días como los días del hombre, Ó tus años como los tiempos humanos,

Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

Para que inquieras mi iniquidad, Y busques mi pecado,

що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

Sobre saber tú que no soy impío, Y que no hay quien de tu mano libre?

хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

Tus manos me formaron y me compusieron Todo en contorno: ¿y así me deshaces?

Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

Acuérdate ahora que como á lodo me diste forma: ¿Y en polvo me has de tornar?

Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

¿No me fundiste como leche, Y como un queso me cuajaste?

Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

Vestísteme de piel y carne, Y cubrísteme de huesos y nervios.

Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Vida y misericordia me concediste, Y tu visitación guardó mi espíritu.

Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

Y estas cosas tienes guardadas en tu corazón; Yo sé que esto está cerca de ti.

А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

Si pequé, tú me has observado, Y no me limpias de mi iniquidad.

якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

Si fuere malo, ¡ay de mí! Y si fuere justo, no levantaré mi cabeza, Estando harto de deshonra, Y de verme afligido.

Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

Y subirá de punto, pues me cazas como á león, Y tornas á hacer en mí maravillas.

А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

Renuevas contra mí tus plagas, Y aumentas conmigo tu furor, Remudándose sobre mí ejércitos.

поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

¿Por qué me sacaste de la matriz? Habría yo espirado, y no me vieran ojos.

І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

Fuera, como si nunca hubiera sido, Llevado desde el vientre á la sepultura.

як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

¿No son mis días poca cosa? Cesa pues, y déjame, para que me conforte un poco.

Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

Antes que vaya para no volver, Á la tierra de tinieblas y de sombra de muerte;

поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

Tierra de oscuridad, lóbrega Como sombra de muerte, sin orden, Y que aparece como la oscuridad misma.

до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...