Psalms 74

En læresalme av Asaf. Hvorfor, Gud, har du forkastet oss for evig tid? Hvorfor ryker din vrede mot den hjord du før?

Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

Kom i hu din menighet, som du vant din i fordums tid, som du gjenløste til å være din arvs stamme, Sions berg, hvor du tok bolig!

Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

Opløft dine trin til de evige grushoper! Alt har fienden fordervet i helligdommen.

підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

Dine motstandere har brølt midt i ditt forsamlingshus; de har satt sine egne tegn op til tegn.

Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

Det var et syn som når økser løftes i tykke skogen.

виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

Og nu, alt det som fantes av billedverk, det slo de sønder med øks og hammer.

А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

De har satt ild på din helligdom; like til grunnen har de vanhelliget ditt navns bolig.

Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

De har sagt i sitt hjerte: Vi vil ødelegge dem alle tilsammen! De har opbrent alle Guds forsamlingshus i landet.

Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

Våre egne tegn ser vi ikke; det er ikke nogen profet mere, ikke nogen hos oss som vet hvor lenge det skal vare.

Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

Hvor lenge, Gud, skal motstanderen håne, fienden forakte ditt navn evindelig?

Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

Hvorfor drar du din hånd, din høire hånd tilbake? Ta den ut av din barm og ødelegg!

Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

Gud er dog min konge fra fordums tid, han som skaper frelse på den vide jord.

А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

Du er den som skilte havet med din styrke, knuste dragenes hoder på vannene.

Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

Du sønderslo Leviatans hoder, du gav den til føde for ørkenens folk.

Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

Du lot kilde og bekk bryte frem, du uttørket evige strømmer.

Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

Dig hører dagen til, dig også natten; du har skapt himmellysene og solen.

Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

Du har fastsatt alle jordens grenser; sommer og vinter - du har dannet dem.

всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

Kom dette i hu: Fienden har hånet Herren, og et dårlig folk har foraktet ditt navn!

Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

Overgi ikke din turteldue til den mordlystne skare, glem ikke dine elendiges skare evindelig!

Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

Se til pakten! For landets mørke steder er fulle av volds boliger.

Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

La ikke den undertrykte vende tilbake med skam, la den elendige og fattige love ditt navn!

Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

Reis dig, Gud, før din sak, kom i hu at du blir hånet av dåren hele dagen!

Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

Glem ikke dine fienders røst, dine motstanderes bulder, som stiger op all tid!

Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!