Job 24

Hvorfor lar den Allmektige aldri sine straffetider komme? Og hvorfor får de som kjenner ham, ikke se hans dager?

Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

Folk flytter grenseskjell; de raner fe og fører det på beite.

Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

Farløses asen driver de bort; enkens okse tar de i pant.

займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

Fattigfolk trenger de ut av veien; alle de saktmodige i landet må skjule sig.

вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

Ja, som villesler i ørkenen går de ut til sin gjerning og leter efter føde; ødemarken gir dem brød til barna.

Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

På marken høster de den ugudeliges fôr, og i hans vingård holder de efterhøst.

На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

Nakne overnatter de uten klær og uten dekke i kulden.

наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

Av skyllregnet på fjellet blir de våte, og fordi de ikke har noget annet ly, trykker de sig inn til berget.

мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

Den farløse rives bort fra mors bryst, og armingens klær blir tatt som pant.

Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

Nakne går de, uten klær, og sultne bærer de kornbånd.

Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

Mellem de ugudeliges murer perser de olje; de treder vinpersene og tørster.

Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

Fra byen lyder døendes stønn, og de hårdt sårede skriker om hjelp; men Gud enser ikke slik urett.

Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

Andre er fiender av lyset; de kjenner ikke dets veier og holder sig ikke på dets stier.

Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

Før dag står morderen op, slår ihjel den som er arm og fattig, og om natten er han som tyven.

На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

Horkarlens øie speider efter skumringen; han sier: Intet øie ser mig, og han dekker sitt ansikt til.

А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

I mørket bryter de inn i husene, om dagen lukker de sig inne; lyset vil de ikke vite av.

Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

For nattens mørke er morgen for dem alle; de er velkjente med nattemørkets redsler.

бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

Hastig rives de med av strømmen; forbannet blir deres arvedel i landet; de ferdes ikke mere på veien til vingårdene.

Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

Tørke og hete sluker snevann, dødsriket dem som synder.

Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

Hans mors liv glemmer ham, makken fortærer ham med lyst, ingen minnes ham mere, og ondskapen blir som et splintret tre.

Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

Slik går det med den som har plyndret den ufruktbare, som ikke fødte, og aldri har gjort godt mot enker.

Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

Men Gud opholder voldsmennene lenge med sin kraft; de reiser sig igjen, skjønt de mistvilte om livet.

А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

Han lar dem leve i trygghet og støtter dem; hans øine våker over deres veier.

Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

De stiger høit; en liten stund, så er de ikke mere; de segner og dør som alle andre, og som aks-toppen skjæres de av.

підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

Og er det nu ikke så, hvem gjør mig da til løgner og mitt ord til intet?

Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?