Job 10

My soul is weary of my life; I will leave my complaint upon myself; I will speak in the bitterness of my soul.

Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

I will say unto God, Do not condemn me; shew me wherefore thou contendest with me.

Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Is it good unto thee that thou shouldest oppress, that thou shouldest despise the work of thine hands, and shine upon the counsel of the wicked?

Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

Hast thou eyes of flesh? or seest thou as man seeth?

Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

Are thy days as the days of man? are thy years as man's days,

Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

That thou enquirest after mine iniquity, and searchest after my sin?

що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

Thou knowest that I am not wicked; and there is none that can deliver out of thine hand.

хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

Thine hands have made me and fashioned me together round about; yet thou dost destroy me.

Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

Remember, I beseech thee, that thou hast made me as the clay; and wilt thou bring me into dust again?

Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Hast thou not poured me out as milk, and curdled me like cheese?

Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

Thou hast clothed me with skin and flesh, and hast fenced me with bones and sinews.

Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Thou hast granted me life and favour, and thy visitation hath preserved my spirit.

Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

And these things hast thou hid in thine heart: I know that this is with thee.

А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

If I sin, then thou markest me, and thou wilt not acquit me from mine iniquity.

якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

If I be wicked, woe unto me; and if I be righteous, yet will I not lift up my head. I am full of confusion; therefore see thou mine affliction;

Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

For it increaseth. Thou huntest me as a fierce lion: and again thou shewest thyself marvellous upon me.

А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

Thou renewest thy witnesses against me, and increasest thine indignation upon me; changes and war are against me.

поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

Wherefore then hast thou brought me forth out of the womb? Oh that I had given up the ghost, and no eye had seen me!

І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

I should have been as though I had not been; I should have been carried from the womb to the grave.

як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

Are not my days few? cease then, and let me alone, that I may take comfort a little,

Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

Before I go whence I shall not return, even to the land of darkness and the shadow of death;

поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

A land of darkness, as darkness itself; and of the shadow of death, without any order, and where the light is as darkness.

до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...