Job 10

L’anima mia prova disgusto della vita; vo’ dar libero corso al mio lamento, vo’ parlar nell’amarezza dell’anima mia!

Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

Io dirò a Dio: "Non mi condannare! Fammi sapere perché contendi meco!"

Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Ti par egli ben fatto d’opprimere, di sprezzare l’opera delle tue mani e di favorire i disegni de’ malvagi?

Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

Hai tu occhi di carne? Vedi tu come vede l’uomo?

Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

I tuoi giorni son essi come i giorni del mortale, i tuoi anni son essi come gli anni degli umani,

Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

che tu investighi tanto la mia iniquità, che t’informi così del mio peccato,

що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

pur sapendo ch’io non son colpevole, e che non v’è chi mi liberi dalla tua mano?

хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

Le tue mani m’hanno formato m’hanno fatto tutto quanto… e tu mi distruggi!

Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

Deh, ricordati che m’hai plasmato come argilla… e tu mi fai ritornare in polvere!

Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Non m’hai tu colato come il latte e fatto rapprender come il cacio?

Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

Tu m’hai rivestito di pelle e di carne, e m’hai intessuto d’ossa e di nervi.

Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Mi sei stato largo di vita e di grazia, la tua provvidenza ha vegliato sul mio spirito,

Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

ed ecco quello che nascondevi in cuore! Sì, lo so, questo meditavi:

А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

se avessi peccato, l’avresti ben tenuto a mente, e non m’avresti assolto dalla mia iniquità.

якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

Se fossi stato malvagio, guai a me! Se giusto, non avrei osato alzar la fronte, sazio d’ignominia, spettatore della mia miseria.

Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

Se l’avessi alzata, m’avresti dato la caccia come ad un leone e contro di me avresti rinnovato le tue maraviglie;

А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

m’avresti messo a fronte nuovi testimoni, e avresti raddoppiato il tuo sdegno contro di me; legioni su legioni m’avrebbero assalito.

поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

E allora, perché m’hai tratto dal seno di mia madre? Sarei spirato senza che occhio mi vedesse!

І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

Sarei stato come se non fossi mai esistito, m’avrebbero portato dal seno materno alla tomba!

як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

Non son forse pochi i giorni che mi restano? Cessi egli dunque, mi lasci stare, ond’io mi rassereni un poco,

Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

prima ch’io me ne vada, per non più tornare, nella terra delle tenebre e dell’ombra di morte:

поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

terra oscura come notte profonda, ove regnano l’ombra di morte ed il caos, il cui chiarore è come notte oscura".

до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...