Psalms 74

Asaphin opetus. Jumala, miksis meitä niin ratki pois syökset? ja olet niin hirmuisesti vihainen sinun laitumes lampaille?

Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

Muista seurakuntaas, jonkas muinen omistit ja sinulle perimiseksi lunastanut olet, Zionin vuorta, jossas asuit.

Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

Tallaa heitä jaloillas, ja sysää heitä ijäiseen hävitykseen: vihollinen on raiskannut kaikki pyhässä.

підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

Sinun vihollises kiljuvat sinun huoneessas, ja asettavat epäjumalansa siihen.

Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

Kirveet näkyvät välkkyvän ylhäällä, niinkuin metsässä hakattaisiin,

виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

Ja hakkaavat rikki kaikki hänen kuvainsa kaunistukset, sekä keihäillä että kirveillä.

А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

He polttavat sinun pyhäs, ja turmelevat sinun nimes asuinsian maan päällä.

Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

He puhuvat sydämessänsä: raadelkaamme heitä ynnä; he polttavat kaikki Jumalan huoneet maalla.

Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

Emme näe meidän ihmeitämme, eikä silleen prophetaa ole: ei myös ketään meidän seassamme ole, joka ymmärtää kuinka kauvan.

Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

Jumala, kuinka kauvan vihamies häpäisee ja vihollinen sinun nimeäs ratki niin pilkkaa?

Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

Miksis käännät pois sinun kätes? ja oikian kätes niin ratki sinun povestas?

Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

Mutta Jumala on alusta minun kuninkaani, joka kaikkinaisen autuuden matkaan saattaa maan päällä.

А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

Sinä hajoitat meren voimallas: sinä murennat lohikärmeiden päät vesissä.

Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

Sinä murensit valaskalain päät, ja annat ne kansalle ruaksi metsän korvessa.

Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

Sinä kuohutat lähteet ja virrat: sinä kuivaat väkevät kosket.

Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

Päivä ja yö ovat sinun: sinä rakennat valkeuden ja auringon.

Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

Sinä sovitit jokaisen maan rajat: sinä teet suven ja talven.

всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

Niin muista siis, että vihollinen häpäisee Herraa, ja hullu kansa pilkkaa sinun nimeäs.

Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

Älä siis anna pedolle mettises sielua, ja älä niin ratki unohda sinun köyhäis joukkoa.

Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

Muista liittoa; sillä maa on joka paikassa surkiasti hävitetty, ja huoneet ovat täynnä vääryyttä.

Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

Älä anna köyhän mennä pois häpiällä; sillä köyhät ja raadolliset kiittävät sinun nimeäs.

Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

Nouse, Jumala, ja aja asias: muista niitä häväistyksiä, jotka sinulle joka päivä hulluilta tapahtuvat.

Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

Älä unohda vihollistes ääntä: sinun vainollistes meteli tulee aina suuremmaksi.

Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!