Psalms 74

خدایا، چرا ما را برای همیشه ترک کردی؟ چرا بر ما که گوسفندان مرتع تو هستیم چنین خشمگین شده‌ای؟
Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?
قوم خود را به یاد آور، آنانی را که از زمان قدیم برگزیدی تا قوم تو باشند. آنانی را که از بردگی بازخرید کردی تا طایفهٔ خاص تو باشند. صهیون را که در آن ساکن بودی به یاد آور.
Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,
بر این خرابه‌ها عبور کن و ببین که دشمن چگونه همه‌چیز را در خانهٔ تو ویران نموده است!
підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...
دشمنانت در معبد بزرگ تو، بانگ پیروزی برآوردند و پرچم خود را در آنجا برافراشتند.
Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,
مانند هیزم‌شکنانی که با تبر برای قطع درختان آمده باشند،
виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...
تمام نقش‌های تراشیده شده را با چکش و تبر خراب کردند.
А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,
مکانهای مقدّس تو را خراب کردند و آن را به آتش کشیدند و جایی را که محل پرستش تو بود، بی‌حرمت ساختند.
Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...
با خود گفتند: «آنها را بکلّی لِه می‌کنیم.» پس تمام معابد را در سراسر خاک اسرائیل آتش زدند.
Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...
همه آثار مقدّس ما را از بین بردند. هیچ‌یک از انبیا باقی نمانده‌اند و هیچ‌کس نمی‌‌داند که این وضع تا به کی ادامه خواهد داشت.
Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...
خدایا، تا به کی به دشمنانت اجازه می‌دهی که به تو توهین کنند؟ آیا آنان همیشه نام تو را بی‌حرمت خواهند ساخت؟
Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?
چرا به ما کمک نمی‌کنی؟ چرا دست خود را عقب کشیده‌ای؟
Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!
امّا تو ای خدا، از روز ازل پادشاه ما بوده‌ای و بارها ما را نجات داده‌ای.
А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!
با قدرت خود دریا را شکافتی و سر نهنگها را در اعماق دریا شکستی.
Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,
تو سر هیولای دریایی را شکستی و او را خوراک صحرانشینان کردی.
Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,
چشمه‌ها و جوی‌ها را جاری ساختی و رودخانه‌های بزرگی را که همیشه جاری بودند خشک کردی.
Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!
شب و روز را پدید آوردی و ماه و خورشید را در آسمان قرار دادی.
Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
حدّ و حدود تمام جهان از توست و تو تابستان و زمستان را به وجود آوردی.
всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!
امّا خداوندا، ببین که دشمنان چگونه تو را مسخره می‌کنند و مردم بی‌خدا، به نام تو توهین می‌کنند.
Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!
قوم بیچاره‌ات را فراموش نکن و قوم خود را به دست دشمنانشان رها مکن.
Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!
پیمانی را که با ما بسته‌ای به یاد آور، زیرا که شریران در مکانهای تاریک، در سرتاسر سرزمین ما در کمینند.
Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!
مظلومان را شرمنده مکن، تا مردم مسکین و نیازمند نام تو را ستایش کنند.
Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!
خدایا، برخیز و از حق خود دفاع کن، ببین که مردم بی‌خدا، تمام روز به تو توهین می‌کنند.
Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!
فریاد خشمگین دشمنان و غوغای مخالفین را که همیشه بلند است، نادیده مگیر!
Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!