Psalms 35

(Af David.) HERRE, træt med dem, der trætter med mig, strid imod dem, der strider mod mig,

Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,

grib dit Skjold og dit Værge, rejs dig og hjælp mig,

візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу!

tag Spyd og Økse frem mod dem, der forfølger mig, sig til min Sjæl: "Jeg er din Frelse!"

Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє!

Lad dem beskæmmes og blues, som vil mig til Livs, og de, der ønsker mig ondt, lad dem rødmende vige,

Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.

de blive som Avner for Vinden, og HERRENs Engel nedstøde dem,

Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;

deres Vej blive mørk og glat, og HERRENs Engel forfølge dem!

нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене,

Thi uden Grund har de sat deres Garn for mig, gravet min Sjæl en Grav.

бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!

Lad Undergang uventet ramme ham, lad Garnet, han satte, hilde ham selv, lad ham falde i Graven.

Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав!

Min Sjæl skal juble i HERREN, glædes ved hans Frelse,

А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!

alle mine Ledemod sige: "HERRE, hvo er som du, du, som frelser den arme fra hans Overmand, den arme og fattige fra Røveren!"

Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія.

Falske Vidner står frem, de spørger mig om, hvad jeg ej kender til;

Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене,

de lønner mig godt med ondt, min Sjæl er forladt.

віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!

Da de var syge, gik jeg i Sæk, med Faste spæged jeg mig, jeg bad med sænket Hoved,

А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє...

som var det en Ven eller Broder; jeg gik, som sørged jeg over min Moder, knuget af Sorg.

Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений...

Men nu jeg vakler, glæder de sig, de stimler sammen, Uslinger, fremmede for mig, stimler sammen imod mig, håner mig uden Ophør;

А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають,

for min Venlighed dænger de mig med Hån, de skærer Tænder imod mig.

з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами...

Herre, hvor længe vil du se til? Frels dog min Sjæl fra deres Brøl, min eneste fra Løver.

Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!

Jeg vil takke dig i en stor Forsamling, love dig blandt mange Folk.

Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!

Lad ej dem, som med Urette er mine Fjender, glæde sig over mig, lad ej dem, som hader mig uden Grund, sende spotske Blikke!

Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,

Thi de taler ej Fred mod de stille i Landet udtænker de Svig;

бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,

de spærrer Munden op imod mig og siger: "Ha, ha! Vi så det med egne Øjne!"

свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили!

Du så det, HERRE, vær ikke tavs, Herre, hold dig ej borte fra mig;

Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене!

rejs dig, vågn op for min Ret, for min Sag, min Gud og Herre,

Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,

døm mig efter din Retfærd HERRE, min Gud, lad dem ikke glæde sig over mig

розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,

Og sige i Hjertet: "Ha! som vi ønsked!" lad dem ikke sige: "Vi slugte ham!"

нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули...

Til Skam og Skændsel blive enhver, hvem min Ulykke glæder; lad dem, der hovmoder sig over mig, hyldes i Spot og Spe.

Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!

Men de, der vil min Ret, lad dem juble og glæde sig, stadigen sige: "Lovet være HERREN, som under sin Tjener Fred!"

Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!

Min Tunge skal forkynde din Retfærd, Dagen igennem din Pris.

А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!