Job 32

Da nu hine tre Mænd ikke mere svarede Job, fordi han var retfærdig i sine egne Øjne,
І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.
blussede Vreden op i Buziten Elihu, Barak'els Søn, af Rams Slægt. På Job vrededes han, fordi han gjorde sig retfærdigere end Gud,
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
og på hans tre Venner, fordi de ikke fandt noget Svar og dog dømte Job skyldig.
Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
Elihu havde ventet, så længe de talte med Job, fordi de var ældre end han;
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.
men da han så, at de tre Mænd intet havde at svare, blussede hans Vrede op;
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!
og Buziten Elihu, Barak'els Søn, tog til Orde og sagde: Ung af Dage er jeg, og I er gamle Mænd, derfor holdt jeg mig tilbage, angst for at meddele eder min Viden;
І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.
jeg tænkte: "Lad Alderen tale og Årenes Mængde kundgøre Visdom!"
Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!
Dog Ånden, den er i Mennesket, og den Almægtiges Ånde giver dem Indsigt;
Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.
de gamle er ikke altid de kloge, Oldinge ved ej altid, hvad Ret er;
Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.
derfor siger jeg: Hør mig, lad også mig komme frem med min Viden!
Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!
Jeg biede på, at I skulde tale, lyttede efter forstandige Ord, at I skulde finde de rette Ord;
Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.
jeg agtede nøje på eder; men ingen af eder gendrev Job og gav Svar på hans Ord.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
Sig nu ikke: "Vi stødte på Visdom, Gud må fælde ham, ikke et Menneske!"
Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!
Mod mig har han ikke rettet sin Tale, og med eders Ord vil jeg ikke svare ham.
Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
De blev bange, svarer ej mer, for dem slap Ordene op.
Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...
Skal jeg tøve, fordi de tier og står der uden at svare et Ord?
Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.
Også jeg vil svare min Del, også jeg vil frem med min Viden!
Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.
Thi jeg er fuld af Ord, Ånden i mit Bryst trænger på;
Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...
som tilbundet Vin er mit Bryst, som nyfyldte Vinsække nær ved at sprænges;
Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!
tale vil jeg for at få Luft, åbne mine Læber og svare.
Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!
Forskel gør jeg ikke og smigrer ikke for nogen;
На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,
thi at smigre bruger jeg ikke, snart rev min Skaber mig ellers bort!
бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!