Job 23

Så tog Job til Orde og svarede:

А Йов відповів та й сказав:

"Også i Dag er der Trods i min Klage, tungt ligger hans Hånd på mit Suk!

Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої...

Ak, vidste jeg Vej til at finde ham, kunde jeg nå hans Trone!

О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!

Da vilde jeg udrede Sagen for ham og fylde min Mund med Beviser,

Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,

vide, hvad Svar han gav mig, skønne, hvad han sagde til mig!

розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.

Mon han da satte sin Almagt imod mig? Nej, visselig agted han på mig;

Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!

da gik en oprigtig i Rette med ham, og jeg bjærged for evigt min Ret.

Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.

Men går jeg mod Øst, da er han der ikke, mod Vest, jeg mærker ej til ham;

Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,

jeg søger i Nord og ser ham ikke, drejer mod Syd og øjner ham ej.

на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю...

Thi han kender min Vej og min Vandel, som Guld går jeg frem af hans Prøve.

А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!

Min Fod har holdt fast ved hans Spor, hans Vej har jeg fulgt, veg ikke derfra,

Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.

fra hans Læbers Bud er jeg ikke veget, hans Ord har jeg gemt i mit Bryst.

Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.

Men han gjorde sit Valg, hvem hindrer ham Han udfører, hvad hans Sjæl attrår.

Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:

Thi han fuldbyrder, hvad han bestemte, og af sligt har han meget for.

бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!

Derfor forfærdes jeg for ham og gruer ved Tanken om ham.

Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його...

Ja, Gud har nedbrudt mit Mod, forfærdet mig har den Almægtige;

А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,

thi jeg går til i Mørket, mit Åsyn dækkes af Mulm.

бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!