Job 10

Min Sjæl er led ved mit Liv, frit Løb vil jeg give min Klage over ham, i min bitre Sjælenød vil jeg tale,

Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

sige til Gud: Fordøm mig dog ikke, lad mig vide, hvorfor du tvister med mig!

Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Gavner det dig at øve Vold, at forkaste det Værk, dine Hænder danned, men smile til gudløses Råd?

Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

Har du da kødets Øjne, ser du, som Mennesker ser,

Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

er dine Dage som Menneskets Dage, er dine År som Mandens Dage,

Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

siden du søger efter min Brøde, leder efter min Synd,

що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

endskønt du ved, jeg ikke er skyldig; men af din Hånd er der ingen Redning!

хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

Dine Hænder gjorde og danned mig først, så skifter du Sind og gør mig til intet!

Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

Kom i Hu, at du dannede mig som Ler, og til Støv vil du atter gøre mig!

Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Mon du ikke hældte mig ud som Mælk og lod mig skørne som Ost,

Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

iklædte mig Hud og kød og fletted mig sammen med Ben og Sener?

Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Du gav mig Liv og Livskraft, din Omhu vogted min Ånd

Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

og så gemte du dog i dit Hjerte på dette, jeg skønner, dit Øjemed var:

А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

Synded jeg, vogted du på mig og tilgav ikke min Brøde.

якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

Fald jeg forbrød mig, da ve mig! Var jeg retfærdig, jeg skulde dog ikke løfte mit Hoved, men mættes med Skændsel, kvæges med Nød.

Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

Knejsed jeg, jog du mig som en Løve, handlede atter ufatteligt med mig;

А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

nye Vidner førte du mod mig, øged din Uvilje mod mig, opbød atter en Hær imod mig!

поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

Hvi drog du mig da af Moders Liv? Jeg burde have udåndet, uset af alle;

І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

jeg burde have været som aldrig født, været ført til Graven fra Moders Skød.

як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

Er ej mine Livsdage få? Så slip mig, at jeg kan kvæges lidt,

Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

før jeg for evigt går bort til Mørkets og Mulmets Land,

поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

Landet med bælgmørkt Mulm, med Mørke og uden Orden, hvor Lyset selv er som Mørket."

до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...