Job 11

Så tog Na'amatiten Zofar til Orde og sagde:

І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:

"Skal en Ordgyder ej have Svar, skal en Mundheld vel have Ret?

Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?

Skal Mænd vel tie til din Skvalder, skal du spotte og ikke få Skam?

Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?

Du siger: "Min Færd er lydeløs, og jeg er ren i hans Øjne!"

Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!

Men vilde dog Gud kun tale, oplade sine Læber imod dig,

О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,

kundgøre dig Visdommens Løndom, thi underfuld er den i Væsen; da vilde du vide, at Gud har glemt dig en Del af din Skyld!

і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

Har du loddet Bunden i Gud og nået den Almægtiges Grænse?

Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?

Højere er den end Himlen hvad kan du? Dybere end Dødsriget - hvad ved du?

Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?

Den overgår Jorden i Vidde, er mere vidtstrakt end Havet.

Її міра довша за землю, і ширша за море вона!

Farer han frem og fængsler, stævner til Doms, hvem hindrer ham?

Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?

Han kender jo Løgnens Mænd, Uret ser han og agter derpå,

Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?

så tomhjernet Mand får Vid, og Vildæsel fødes til Menneske.

Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

Hvis du får Skik på dit Hjerte og breder dine Hænder imod ham,

Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,

hvis Uret er fjern fra din Hånd, og Brøde ej bor i dit Telt,

якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,

ja, da kan du lydefri løfte dit Åsyn og uden at frygte stå fast,

тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!

ja, da skal du glemme din Kvide, mindes den kun som Vand, der flød bort;

Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла...

dit Liv skal overstråle Middagssolen, Mørket vorde som lyse Morgen.

Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.

Tryg skal du være, fordi du har Håb; du ser dig om og går trygt til Hvile,

І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,

du ligger uden at skræmmes op. Til din Yndest vil mange bejle.

і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...

Men de gudløses Øjne vansmægter; ude er det med deres Tilflugt, deres Håb er blot at udånde Sjælen!

А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!