Psalms 74

Poučna pjesma. Asafova. Zašto si, Bože, posve zabacio, zašto kiptiš gnjevom na ovce paše svoje?

Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

Sjeti se zajednice koju si davno stekao, plÓemena koje namače kao svoju baštinu i brda Siona gdje si Šator svoj udario!

Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

Korakni k ruševinama vječnim - sve je u Svetištu razorio neprijatelj.

підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

Protivnici tvoji vikahu posred skupštine tvoje, znakove svoje postaviše k'o pobjedne znakove.

Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

Bijahu kao oni koji mašu sjekirom po guštari,

виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

sjekirom i maljem vrata mu razbijali.

А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

Ognju predadoše Svetište tvoje, do zemlje oskvrnuše Prebivalište tvoga imena.

Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

Rekoše u srcu: "Istrijebimo ih zajedno; spalite sva svetišta Božja na zemlji!"

Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

Ne vidimo znakova svojih, proroka više nema, i nitko među nama ne zna dokle ...

Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

Dokle će se još, o Bože, dušmanin rugati? Hoće li protivnik dovijeka prezirati ime tvoje?

Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

Zašto povlačiš ruku, zašto u krilu sakrivaš desnicu svoju?

Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

No Bog je moj kralj od davnine, on koji posred zemlje spasava!

А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

Ti svojom silom rasječe more, smrska glave nakazama u vodi.

Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

Ti si Levijatanu glave zdrobio, dao ga za hranu nemanima morskim.

Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

Ti si dao da provre izvor i bujica, ti si presušio rijeke nepresušne.

Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

Tvoj je dan i noć je tvoja, ti učvrsti mjesec i sunce;

Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

ti sazda sve granice zemlji, ti stvori ljeto i zimu.

всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

Spomeni se ovoga: dušmanin ti se rugaše, Jahve, i bezumni narod pogrdi ime tvoje.

Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

Ne predaj jastrebu život grlice svoje, i život svojih siromaha ne zaboravi zauvijek!

Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

Pogledaj na Savez svoj, jer svi su zakuci zemlje puni tmina i nasilja.

Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

Ne daj da jadnik otiđe postiđen: neka siromah i ubog hvale ime tvoje!

Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

Ustani, Bože, zauzmi se za svoju parnicu, spomeni se pogrde koju ti bezumnik svaki dan nanosi.

Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

Ne zaboravi vike neprijatelja svojih: buka buntovnika još se diže k tebi!

Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!