Isaiah 32

Тож за праведністю царюватиме цар, а князі володітимуть за правосуддям.

Se, med rettferdighet skal kongen regjere, og fyrstene skal styre efter rett,

І станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі...

og enhver av dem skal være som et skjul for været og et ly mot regnskyll, som bekker i ørkenen, som skyggen av et veldig fjell i et tørstende land.

І не будуть заплющені очі видющих, і слухатимуть вуха тих, які слухають!

Da skal de seendes øine ikke være blinde, og de hørendes ører skal være lydhøre,

І знання розумітиме серце нерозважних, а язик недорікуватих поспішить говорити виразно.

de lettsindiges hjerte skal formå å skjønne, og de stammendes tunge skal ha lett for å tale klart.

Не будуть вже кликати достойним глупця, а на обманця не скажуть шляхетний,

Dåren skal ikke mere kalles edel, og den svikefulle skal ikke kalles høimodig.

бо глупоту говорить безумний, а серце його беззаконня вчиняє, щоб робити лукавство, та щоб говорити до Господа слово облудне, щоб душу голодного випорожнити й напою позбавити спраглого!

For dåren taler dårskap, og hans hjerte finner på ondt for å utføre vanhellig dåd og for å tale forvendte ting om Herren, for å la den hungrige sulte og la den tørste mangle drikke.

А лукавий лихі його чини: він лихе замишляє, щоб нищити скромних словами брехливими, як убогий говорить про право,

Og den svikefulles våben er onde; han legger listige råd for å føre de saktmodige i ulykke ved falske ord, selv når den fattige taler det som rett er.

а шляхетний міркує шляхетне, і стоїть при шляхетному.

Men den edle har edle tanker, og han blir fast ved det som er edelt.

Устаньте, безжурні жінки, почуйте мій голос, дочки безтурботні, послухайте слова мого!

I sorgløse kvinner, stå op, hør min røst! I trygge døtre, vend eders ører til min tale!

Днів багато на рік ви, безтурботні, тремтітимете, бо збір винограду скінчився, а згромадження плоду не прийде!

Om år og dag skal I beve, I trygge! For det er slutt med all vinhøst, frukthøsten kommer ikke.

Тремтіть, ви безжурні, дрижіть, безтурботні, роздягніться, себе обнажіть, опережіться по стегнах!

Forferdes, I sorgløse! Bev, I trygge! Klæ eder nakne og bind sekk om eders lender!

За принадні поля будуть битися в груди, за виноградник урожайний...

De slår sig for brystet og klager over de fagre marker, over det fruktbare vintre.

На землі цій народу мого зійде терен й будяччя, по всіх домах радости спаленина, на місті веселому...

På mitt folks jord skyter torner og tistler op, ja over alle gledens hus i den jublende by.

Бо палац опущений буде, міський гомін замовкне, Офел та башта навік стануть ямами, радістю диких ослів, пасовиськом черід,

For palasset er forlatt, svermen i byen er borte; haug og vakttårn er blitt til huler for evige tider, til fryd for villesler, til beite for buskap -

аж Дух з височини проллється на нас, а пустиня в садок обернеться, а садок порахований буде за ліс!

inntil Ånden blir utøst over oss fra det høie, og ørkenen blir til fruktbar mark, og fruktbar mark aktes som skog.

Тоді пробуватиме право в пустині, на ниві ж родючій сидітиме правда.

Og rett skal bo i ørkenen, og rettferdighet skal ha sitt hjem på den fruktbare mark.

І буде роботою істини мир, а працею правди спокійність й безпека навіки.

Og rettferdighetens verk skal være fred, og rettferdighetens frukt skal være ro og trygghet til evig tid.

І осяде народ мій у мешканні спокійнім, і в безпечних місцях, і в спокійних місцях відпочинку.

Og mitt folk skal bo i fredens bolig og i trygghetens telter og på sorgfrie hvilesteder.

І буде падати град на повалений ліс, і знизиться місто в долину...

Men det skal hagle når skogen styrter ned, og dypt skal byen trykkes ned.

Блаженні ви, сівачі понад всякими водами, що відпускаєте ногу волові й ослові на волю!

Lykkelige er I som sår ved alle vann, som slipper oksen og asenet på frifot!