John 20

А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений.

The first day of the week cometh Mary Magdalene early, when it was yet dark, unto the sepulchre, and seeth the stone taken away from the sepulchre.

Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!

Then she runneth, and cometh to Simon Peter, and to the other disciple, whom Jesus loved, and saith unto them, They have taken away the Lord out of the sepulchre, and we know not where they have laid him.

Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли.

Peter therefore went forth, and that other disciple, and came to the sepulchre.

Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.

So they ran both together: and the other disciple did outrun Peter, and came first to the sepulchre.

І, нахилившися, бачить лежить плащаниця... Але він не ввійшов.

And he stooping down, and looking in, saw the linen clothes lying; yet went he not in.

Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала,

Then cometh Simon Peter following him, and went into the sepulchre, and seeth the linen clothes lie,

і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці...

And the napkin, that was about his head, not lying with the linen clothes, but wrapped together in a place by itself.

Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував.

Then went in also that other disciple, which came first to the sepulchre, and he saw, and believed.

Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих.

For as yet they knew not the scripture, that he must rise again from the dead.

І учні вернулися знову до себе.

Then the disciples went away again unto their own home.

А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу.

But Mary stood without at the sepulchre weeping: and as she wept, she stooped down, and looked into the sepulchre,

І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло...

And seeth two angels in white sitting, the one at the head, and the other at the feet, where the body of Jesus had lain.

І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали...

And they say unto her, Woman, why weepest thou? She saith unto them, Because they have taken away my Lord, and I know not where they have laid him.

І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус...

And when she had thus said, she turned herself back, and saw Jesus standing, and knew not that it was Jesus.

Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму!

Jesus saith unto her, Woman, why weepest thou? whom seekest thou? She, supposing him to be the gardener, saith unto him, Sir, if thou have borne him hence, tell me where thou hast laid him, and I will take him away.

Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій!

Jesus saith unto her, Mary. She turned herself, and saith unto him, Rabboni; which is to say, Master.

Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!

Jesus saith unto her, Touch me not; for I am not yet ascended to my Father: but go to my brethren, and say unto them, I ascend unto my Father, and your Father; and to my God, and your God.

Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав...

Mary Magdalene came and told the disciples that she had seen the Lord, and that he had spoken these things unto her.

Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам!

Then the same day at evening, being the first day of the week, when the doors were shut where the disciples were assembled for fear of the Jews, came Jesus and stood in the midst, and saith unto them, Peace be unto you.

І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа.

And when he had so said, he shewed unto them his hands and his side. Then were the disciples glad, when they saw the Lord.

Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!

Then said Jesus to them again, Peace be unto you: as my Father hath sent me, even so send I you.

Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого!

And when he had said this, he breathed on them, and saith unto them, Receive ye the Holy Ghost:

Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!

Whose soever sins ye remit, they are remitted unto them; and whose soever sins ye retain, they are retained.

А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус.

But Thomas, one of the twelve, called Didymus, was not with them when Jesus came.

Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!... А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!

The other disciples therefore said unto him, We have seen the Lord. But he said unto them, Except I shall see in his hands the print of the nails, and put my finger into the print of the nails, and thrust my hand into his side, I will not believe.

За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам!

And after eight days again his disciples were within, and Thomas with them: then came Jesus, the doors being shut, and stood in the midst, and said, Peace be unto you.

Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!

Then saith he to Thomas, Reach hither thy finger, and behold my hands; and reach hither thy hand, and thrust it into my side: and be not faithless, but believing.

А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!

And Thomas answered and said unto him, My Lord and my God.

Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!

Jesus saith unto him, Thomas, because thou hast seen me, thou hast believed: blessed are they that have not seen, and yet have believed.

Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.

And many other signs truly did Jesus in the presence of his disciples, which are not written in this book:

Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!

But these are written, that ye might believe that Jesus is the Christ, the Son of God; and that believing ye might have life through his name.