Job 24

Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

Why, seeing times are not hidden from the Almighty, do they that know him not see his days?

Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

Some remove the landmarks; they violently take away flocks, and feed thereof.

займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

They drive away the ass of the fatherless, they take the widow's ox for a pledge.

вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

They turn the needy out of the way: the poor of the earth hide themselves together.

Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

Behold, as wild asses in the desert, go they forth to their work; rising betimes for a prey: the wilderness yieldeth food for them and for their children.

На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

They reap every one his corn in the field: and they gather the vintage of the wicked.

наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

They cause the naked to lodge without clothing, that they have no covering in the cold.

мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

They are wet with the showers of the mountains, and embrace the rock for want of a shelter.

Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

They pluck the fatherless from the breast, and take a pledge of the poor.

Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

They cause him to go naked without clothing, and they take away the sheaf from the hungry;

Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

Which make oil within their walls, and tread their winepresses, and suffer thirst.

Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

Men groan from out of the city, and the soul of the wounded crieth out: yet God layeth not folly to them.

Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

They are of those that rebel against the light; they know not the ways thereof, nor abide in the paths thereof.

На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

The murderer rising with the light killeth the poor and needy, and in the night is as a thief.

А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

The eye also of the adulterer waiteth for the twilight, saying, No eye shall see me: and disguiseth his face.

Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

In the dark they dig through houses, which they had marked for themselves in the daytime: they know not the light.

бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

For the morning is to them even as the shadow of death: if one know them, they are in the terrors of the shadow of death.

Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

He is swift as the waters; their portion is cursed in the earth: he beholdeth not the way of the vineyards.

Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

Drought and heat consume the snow waters: so doth the grave those which have sinned.

Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

The womb shall forget him; the worm shall feed sweetly on him; he shall be no more remembered; and wickedness shall be broken as a tree.

Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

He evil entreateth the barren that beareth not: and doeth not good to the widow.

А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

He draweth also the mighty with his power: he riseth up, and no man is sure of life.

Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

Though it be given him to be in safety, whereon he resteth; yet his eyes are upon their ways.

підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

They are exalted for a little while, but are gone and brought low; they are taken out of the way as all other, and cut off as the tops of the ears of corn.

Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

And if it be not so now, who will make me a liar, and make my speech nothing worth?