Job 10

Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

My soul is weary of my life; I will leave my complaint upon myself; I will speak in the bitterness of my soul.

Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

I will say unto God, Do not condemn me; shew me wherefore thou contendest with me.

Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

Is it good unto thee that thou shouldest oppress, that thou shouldest despise the work of thine hands, and shine upon the counsel of the wicked?

Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

Hast thou eyes of flesh? or seest thou as man seeth?

Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

Are thy days as the days of man? are thy years as man's days,

що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

That thou enquirest after mine iniquity, and searchest after my sin?

хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

Thou knowest that I am not wicked; and there is none that can deliver out of thine hand.

Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

Thine hands have made me and fashioned me together round about; yet thou dost destroy me.

Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Remember, I beseech thee, that thou hast made me as the clay; and wilt thou bring me into dust again?

Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

Hast thou not poured me out as milk, and curdled me like cheese?

Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Thou hast clothed me with skin and flesh, and hast fenced me with bones and sinews.

Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

Thou hast granted me life and favour, and thy visitation hath preserved my spirit.

А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

And these things hast thou hid in thine heart: I know that this is with thee.

якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

If I sin, then thou markest me, and thou wilt not acquit me from mine iniquity.

Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

If I be wicked, woe unto me; and if I be righteous, yet will I not lift up my head. I am full of confusion; therefore see thou mine affliction;

А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

For it increaseth. Thou huntest me as a fierce lion: and again thou shewest thyself marvellous upon me.

поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

Thou renewest thy witnesses against me, and increasest thine indignation upon me; changes and war are against me.

І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

Wherefore then hast thou brought me forth out of the womb? Oh that I had given up the ghost, and no eye had seen me!

як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

I should have been as though I had not been; I should have been carried from the womb to the grave.

Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

Are not my days few? cease then, and let me alone, that I may take comfort a little,

поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

Before I go whence I shall not return, even to the land of darkness and the shadow of death;

до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

A land of darkness, as darkness itself; and of the shadow of death, without any order, and where the light is as darkness.