Job 24

Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

Pourquoi le Tout-Puissant ne met-il pas des temps en réserve, Et pourquoi ceux qui le connaissent ne voient-ils pas ses jours?

Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

On déplace les bornes, On vole des troupeaux, et on les fait paître;

займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

On enlève l'âne de l'orphelin, On prend pour gage le boeuf de la veuve;

вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

On repousse du chemin les indigents, On force tous les malheureux du pays à se cacher.

Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

Et voici, comme les ânes sauvages du désert, Ils sortent le matin pour chercher de la nourriture, Ils n'ont que le désert pour trouver le pain de leurs enfants;

На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

Ils coupent le fourrage qui reste dans les champs, Ils grappillent dans la vigne de l'impie;

наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

Ils passent la nuit dans la nudité, sans vêtement, Sans couverture contre le froid;

мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

Ils sont percés par la pluie des montagnes, Et ils embrassent les rochers comme unique refuge.

Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

On arrache l'orphelin à la mamelle, On prend des gages sur le pauvre.

Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

Ils vont tout nus, sans vêtement, Ils sont affamés, et ils portent les gerbes;

Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

Dans les enclos de l'impie ils font de l'huile, Ils foulent le pressoir, et ils ont soif;

Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

Dans les villes s'exhalent les soupirs des mourants, L'âme des blessés jette des cris.... Et Dieu ne prend pas garde à ces infamies!

Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

D'autres sont ennemis de la lumière, Ils n'en connaissent pas les voies, Ils n'en pratiquent pas les sentiers.

На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

L'assassin se lève au point du jour, Tue le pauvre et l'indigent, Et il dérobe pendant la nuit.

А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

L'oeil de l'adultère épie le crépuscule; Personne ne me verra, dit-il, Et il met un voile sur sa figure.

Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

La nuit ils forcent les maisons, Le jour ils se tiennent enfermés; Ils ne connaissent pas la lumière.

бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

Pour eux, le matin c'est l'ombre de la mort, Ils en éprouvent toutes les terreurs.

Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

Eh quoi! l'impie est d'un poids léger sur la face des eaux, Il n'a sur la terre qu'une part maudite, Il ne prend jamais le chemin des vignes!

Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

Comme la sécheresse et la chaleur absorbent les eaux de la neige, Ainsi le séjour des morts engloutit ceux qui pèchent!

Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

Quoi! le sein maternel l'oublie, Les vers en font leurs délices, On ne se souvient plus de lui! L'impie est brisé comme un arbre,

Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

Lui qui dépouille la femme stérile et sans enfants, Lui qui ne répand aucun bienfait sur la veuve!...

А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

Non! Dieu par sa force prolonge les jours des violents, Et les voilà debout quand ils désespéraient de la vie;

Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

Il leur donne de la sécurité et de la confiance, Il a les regards sur leurs voies.

підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

Ils se sont élevés; et en un instant ils ne sont plus, Ils tombent, ils meurent comme tous les hommes, Ils sont coupés comme la tête des épis.

Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

S'il n'en est pas ainsi, qui me démentira, Qui réduira mes paroles à néant?