Job 10

Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

Tedis al mia animo mia vivo; Mi fordonos min al mia plendado; Mi parolos en la malĝojeco de mia animo.

Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Mi diros al Dio: Ne kondamnu min, Sciigu al mi, pro kio Vi malpacas kontraŭ mi.

Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

Ĉu Vi trovas tion bona, ke Vi turmentas, Ke Vi forpuŝas la laboritaĵon de Viaj manoj, Sendas brilon sur la entreprenon de malpiuloj?

Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

Ĉu Vi havas okulojn karnajn, Kaj ĉu Vi rigardas, kiel homo rigardas?

Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

Ĉu Viaj tagoj estas kiel la tagoj de homo, Aŭ ĉu Viaj jaroj estas kiel la vivtempo de homo,

що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

Ke Vi serĉas mian kulpon Kaj penas trovi mian pekon,

хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

Kvankam Vi scias, ke mi ne estas malbonagulo, Sed el Via mano neniu povas savi?

Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

Viaj manoj min formis kaj faris min tutan ĉirkaŭe, Kaj tamen Vi min pereigas!

Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Rememoru, ke kiel argilon Vi min prilaboris; Kaj Vi returne faros min polvo.

Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

Vi elverŝis ja min kiel lakton, Kaj kiel fromaĝon Vi min kundensigis.

Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Per haŭto kaj karno Vi min vestis, Per ostoj kaj tendenoj Vi min plektis.

Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

Vivon kaj bonon Vi donis al mi, Kaj Via prizorgado gardis mian spiriton.

А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

Sed ĉi tion Vi kaŝis en Via koro; Mi scias, ke Vi tion intencis:

якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

Se mi pekos, Vi tion rimarkos sur mi, Kaj mian pekon Vi ne lasos senpuna.

Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

Se mi agis malbone, ve al mi! Se mi estas prava, mi ne povas tamen levi mian kapon, Estante tute humiligita Kaj vidante mian mizeron.

А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

Se ĝi leviĝas, Vi ĉasas min kiel leono, Kaj denove montras sur mi Vian mirindan potencon.

поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

Vi elmetas kontraŭ mi novajn atestojn, Plifortigas Vian koleron kontraŭ mi; Nova armeo min atakas.

І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

Por kio Vi elirigis min el la ventro? Ho, se mi estus pereinta, ke nenies okulo min vidu!

як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

Tiam mi estus kiel ne estinta; El la ventro mi estus transportita en la tombon.

Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

Mia vivo estas ja mallonga; Ĉesu do, lasu min libera, por ke mi iom revigliĝu,

поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

Antaŭ ol mi foriros senrevene En la landon de mallumo kaj de morta ombro,

до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

En la landon, kie la lumo estas kiel mallumo, Kie estas morta ombro kaj senordeco, Kie estas lume kiel en mallumego.