Job 24

Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

Zašto Svesilni ne promatra vremena, a dane njegove ne vide mu vjernici?

Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

Bezbožnici pomiču granice, otimaju stado i pasu ga.

займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

Sirotama odvode magarca, udovi u zalog vola dižu.

вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

Siromahe tjeraju sa puta; skrivaju se ubogari zemlje.

Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

K'o magarci divlji u pustinji zarana idu da plijen ugrabe: pustinja im hrani mališane.

На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

Po tuđem polju oni pabirče, paljetkuju vinograd opakog.

наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

Goli noće, nemaju haljine, ni pokrivača protiv studeni.

мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

Oni kisnu na planinskom pljusku; bez skloništa uz hrid se zbijaju.

Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

Otkidaju od sise sirotu, ubogom u zalog dijete grabe.

Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

Goli hode, nemaju haljina; izgladnjeli, tuđe snoplje nose.

Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

Oni mlina za ulje nemaju; ožednjeli, gaze u kacama.

Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

Samrtnici hropću iz gradova, ranjenici u pomoć zazivlju. Al' na sve to Bog se oglušuje.

Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

Ima onih koji mrze svjetlost: ne priznaju njezinih putova niti se staza drže njezinih.

На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

Za mraka se diže ubojica, kolje ubogog i siromaha. U gluhoj se noći lopov skiće [16a] i u tmini provaljuje kuće.

А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

Sumrak žudi oko preljubnika: 'Nitko me vidjet neće', kaže on i zastire velom svoje lice.

Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

[16b]Za vidjela oni se skrivaju, oni neće da za svjetlost znaju.

бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

Zora im je kao sjena smrtna: kad zarudi, silan strah ih hvata.

Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

Prije nego svane, on već hitro bježi kloneći se puta preko vinograda. Njegova su dobra prokleta u zemlji.

Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

K'o što vrućina i žega snijeg upija, tako i Podzemlje proždire grešnike.

Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

Zaboravilo ga krilo što ga rodi, ime se njegovo više ne spominje: poput stabla zgromljena je opačina.

Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

Ženu nerotkinju on je zlostavljao, udovici nije učinio dobra.

А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

Al' Onaj što snažno hvata nasilnike, ustaje, a njima sva se nada gasi.

Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

Dade mu sigurnost, i on se pouzda; okom je njegove nadzirao staze.

підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

Dignu se za kratko, a onda nestanu, ruše se i kao svi drugi istrunu, posječeni kao glave klasovima."

Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

Nije li tako? Tko će me u laž utjerat'? Tko moje riječi poništiti može?"