Psalms 49

Przedniejszemu śpiewakowi z synów Korego psalm.

Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом.

Słuchajcie tego wszystkie narody; bierzcie to w uszy wszyscy mieszkający na okręgu ziemi!

Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

Tak z ludu pospolitego, jako z ludzi zacnych, tak bogaty jako ubogi!

і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

Usta moje będą opowiadały mądrość, a myśl serca mego roztropność.

мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

Nakłonię do przypowieści ucha mego, wyłożę przy harfie zagadkę moję.

нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!

Przeczże się mam bać we złe dni, aby mię nieprawość tych, którzy mię depczą, miała ogarnąć?

Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

Którzy ufają bogactwom swoim, a w mnóstwie dostatków swoich chlubią się.

які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

Gdyż brata swego nikt żadnym sposobem nie odkupi, ani może dać Bogu okupu jego zań.

Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

(Albowiem drogi jest okup duszy ich, i nie może się ostać na wieki.)

бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

Aby żył na wieki, a nie oglądał grobu.

щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

Bo widzimy, iż i mądrzy umierają, głupi i szalony zarówno giną, a zostawiają, obcym bogactwa swoje.

Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...

Myślą, że domy ich są wieczne, a przybytki ich trwają od narodu do narodu; przetoż je nazywają od imion swych na ziemi.

Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

Ale człowiek we czci nie zostaje, podobnym będąc bydlętom, które giną.

та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

Takowa myśl ich głupstwem ich jest, a przecież potomkowie ich pochwalają to usty swemi. Sela.

Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

Jako owce w grobie złożeni będą, śmierć ich strawi; ale sprawiedliwi panować będą nad nimi z poranku, a kształt ich zniszczony będzie w grobie, gdy ustąpią z mieszkania swego.

Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

Ale Bóg wykupi duszę moję z mocy grobu, gdy mię przyjmie. Sela.

Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.

Nie bójże się, gdy się kto zbogaci, a gdy się rozmnoży sława domu jego.

Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

Bo umierając nie weźmie nic z sobą, ani za nim zstąpi sława jego.

бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

A choć duszy swej za żywota swego pobłaża i chwalono go, gdy sobie dobrze czynił:

Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

Przecież musi iść za rodziną ojców swych, a na wieki nie ogląda światłości. Owóż człowiek, który jest we czci, a nie zrozumiewa tego, podobny jest bydlętom, które giną.

вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки! Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!