Isaiah 32

Se, med rettferdighet skal kongen regjere, og fyrstene skal styre efter rett,

Тож за праведністю царюватиме цар, а князі володітимуть за правосуддям.

og enhver av dem skal være som et skjul for været og et ly mot regnskyll, som bekker i ørkenen, som skyggen av et veldig fjell i et tørstende land.

І станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі...

Da skal de seendes øine ikke være blinde, og de hørendes ører skal være lydhøre,

І не будуть заплющені очі видющих, і слухатимуть вуха тих, які слухають!

de lettsindiges hjerte skal formå å skjønne, og de stammendes tunge skal ha lett for å tale klart.

І знання розумітиме серце нерозважних, а язик недорікуватих поспішить говорити виразно.

Dåren skal ikke mere kalles edel, og den svikefulle skal ikke kalles høimodig.

Не будуть вже кликати достойним глупця, а на обманця не скажуть шляхетний,

For dåren taler dårskap, og hans hjerte finner på ondt for å utføre vanhellig dåd og for å tale forvendte ting om Herren, for å la den hungrige sulte og la den tørste mangle drikke.

бо глупоту говорить безумний, а серце його беззаконня вчиняє, щоб робити лукавство, та щоб говорити до Господа слово облудне, щоб душу голодного випорожнити й напою позбавити спраглого!

Og den svikefulles våben er onde; han legger listige råd for å føre de saktmodige i ulykke ved falske ord, selv når den fattige taler det som rett er.

А лукавий лихі його чини: він лихе замишляє, щоб нищити скромних словами брехливими, як убогий говорить про право,

Men den edle har edle tanker, og han blir fast ved det som er edelt.

а шляхетний міркує шляхетне, і стоїть при шляхетному.

I sorgløse kvinner, stå op, hør min røst! I trygge døtre, vend eders ører til min tale!

Устаньте, безжурні жінки, почуйте мій голос, дочки безтурботні, послухайте слова мого!

Om år og dag skal I beve, I trygge! For det er slutt med all vinhøst, frukthøsten kommer ikke.

Днів багато на рік ви, безтурботні, тремтітимете, бо збір винограду скінчився, а згромадження плоду не прийде!

Forferdes, I sorgløse! Bev, I trygge! Klæ eder nakne og bind sekk om eders lender!

Тремтіть, ви безжурні, дрижіть, безтурботні, роздягніться, себе обнажіть, опережіться по стегнах!

De slår sig for brystet og klager over de fagre marker, over det fruktbare vintre.

За принадні поля будуть битися в груди, за виноградник урожайний...

På mitt folks jord skyter torner og tistler op, ja over alle gledens hus i den jublende by.

На землі цій народу мого зійде терен й будяччя, по всіх домах радости спаленина, на місті веселому...

For palasset er forlatt, svermen i byen er borte; haug og vakttårn er blitt til huler for evige tider, til fryd for villesler, til beite for buskap -

Бо палац опущений буде, міський гомін замовкне, Офел та башта навік стануть ямами, радістю диких ослів, пасовиськом черід,

inntil Ånden blir utøst over oss fra det høie, og ørkenen blir til fruktbar mark, og fruktbar mark aktes som skog.

аж Дух з височини проллється на нас, а пустиня в садок обернеться, а садок порахований буде за ліс!

Og rett skal bo i ørkenen, og rettferdighet skal ha sitt hjem på den fruktbare mark.

Тоді пробуватиме право в пустині, на ниві ж родючій сидітиме правда.

Og rettferdighetens verk skal være fred, og rettferdighetens frukt skal være ro og trygghet til evig tid.

І буде роботою істини мир, а працею правди спокійність й безпека навіки.

Og mitt folk skal bo i fredens bolig og i trygghetens telter og på sorgfrie hvilesteder.

І осяде народ мій у мешканні спокійнім, і в безпечних місцях, і в спокійних місцях відпочинку.

Men det skal hagle når skogen styrter ned, og dypt skal byen trykkes ned.

І буде падати град на повалений ліс, і знизиться місто в долину...

Lykkelige er I som sår ved alle vann, som slipper oksen og asenet på frifot!

Блаженні ви, сівачі понад всякими водами, що відпускаєте ногу волові й ослові на волю!