Acts 15

And certain men which came down from Judæa taught the brethren, and said, Except ye be circumcised after the manner of Moses, ye cannot be saved.

А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.

When therefore Paul and Barnabas had no small dissension and disputation with them, they determined that Paul and Barnabas, and certain other of them, should go up to Jerusalem unto the apostles and elders about this question.

Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.

And being brought on their way by the church, they passed through Phenice and Samaria, declaring the conversion of the Gentiles: and they caused great joy unto all the brethren.

Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.

And when they were come to Jerusalem, they were received of the church, and of the apostles and elders, and they declared all things that God had done with them.

Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.

But there rose up certain of the sect of the Pharisees which believed, saying, That it was needful to circumcise them, and to command them to keep the law of Moses.

Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.

And the apostles and elders came together for to consider of this matter.

І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.

And when there had been much disputing, Peter rose up, and said unto them, Men and brethren, ye know how that a good while ago God made choice among us, that the Gentiles by my mouth should hear the word of the gospel, and believe.

Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.

And God, which knoweth the hearts, bare them witness, giving them the Holy Ghost, even as he did unto us;

І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,

And put no difference between us and them, purifying their hearts by faith.

і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.

Now therefore why tempt ye God, to put a yoke upon the neck of the disciples, which neither our fathers nor we were able to bear?

Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?

But we believe that through the grace of the Lord Jesus Christ we shall be saved, even as they.

Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони.

Then all the multitude kept silence, and gave audience to Barnabas and Paul, declaring what miracles and wonders God had wrought among the Gentiles by them.

І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!

And after they had held their peace, James answered, saying, Men and brethren, hearken unto me:

Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене.

Simeon hath declared how God at the first did visit the Gentiles, to take out of them a people for his name.

Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.

And to this agree the words of the prophets; as it is written,

І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:

After this I will return, and will build again the tabernacle of David, which is fallen down; and I will build again the ruins thereof, and I will set it up:

Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,

That the residue of men might seek after the Lord, and all the Gentiles, upon whom my name is called, saith the Lord, who doeth all these things.

щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!

Known unto God are all his works from the beginning of the world.

Господеві відвіку відомі всі вчинки Його.

Wherefore my sentence is, that we trouble not them, which from among the Gentiles are turned to God:

Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,

But that we write unto them, that they abstain from pollutions of idols, and from fornication, and from things strangled, and from blood.

але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.

For Moses of old time hath in every city them that preach him, being read in the synagogues every sabbath day.

Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.

Then pleased it the apostles and elders, with the whole church, to send chosen men of their own company to Antioch with Paul and Barnabas; namely, Judas surnamed Barsabas, and Silas, chief men among the brethren:

Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами,

And they wrote letters by them after this manner; The apostles and elders and brethren send greeting unto the brethren which are of the Gentiles in Antioch and Syria and Cilicia:

написавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас!

Forasmuch as we have heard, that certain which went out from us have troubled you with words, subverting your souls, saying, Ye must be circumcised, and keep the law: to whom we gave no such commandment:

Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,

It seemed good unto us, being assembled with one accord, to send chosen men unto you with our beloved Barnabas and Paul,

то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом,

Men that have hazarded their lives for the name of our Lord Jesus Christ.

людьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа.

We have sent therefore Judas and Silas, who shall also tell you the same things by mouth.

Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.

For it seemed good to the Holy Ghost, and to us, to lay upon you no greater burden than these necessary things;

Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:

That ye abstain from meats offered to idols, and from blood, and from things strangled, and from fornication: from which if ye keep yourselves, ye shall do well. Fare ye well.

стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!...

So when they were dismissed, they came to Antioch: and when they had gathered the multitude together, they delivered the epistle:

Посланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа.

Which when they had read, they rejoiced for the consolation.

А перечитавши, раділи з потішення того.

And Judas and Silas, being prophets also themselves, exhorted the brethren with many words, and confirmed them.

А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів.

And after they had tarried there a space, they were let go in peace from the brethren unto the apostles.

А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.

Notwithstanding it pleased Silas to abide there still.

Але Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.

Paul also and Barnabas continued in Antioch, teaching and preaching the word of the Lord, with many others also.

А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.

And some days after Paul said unto Barnabas, Let us go again and visit our brethren in every city where we have preached the word of the Lord, and see how they do.

А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають.

And Barnabas determined to take with them John, whose surname was Mark.

А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.

But Paul thought not good to take him with them, who departed from them from Pamphylia, and went not with them to the work.

Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.

And the contention was so sharp between them, that they departed asunder one from the other: and so Barnabas took Mark, and sailed unto Cyprus;

І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру.

And Paul chose Silas, and departed, being recommended by the brethren unto the grace of God.

А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений.

And he went through Syria and Cilicia, confirming the churches.

І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.