Job 10

Mon âme est dégoûtée de la vie! Je donnerai cours à ma plainte, Je parlerai dans l'amertume de mon âme.

Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

Je dis à Dieu: Ne me condamne pas! Fais-moi savoir pourquoi tu me prends à partie!

Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Te paraît-il bien de maltraiter, De repousser l'ouvrage de tes mains, Et de faire briller ta faveur sur le conseil des méchants?

Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

As-tu des yeux de chair, Vois-tu comme voit un homme?

Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

Tes jours sont-ils comme les jours de l'homme, Et tes années comme ses années,

Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

Pour que tu recherches mon iniquité, Pour que tu t'enquières de mon péché,

що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

Sachant bien que je ne suis pas coupable, Et que nul ne peut me délivrer de ta main?

хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

Tes mains m'ont formé, elles m'ont créé, Elles m'ont fait tout entier... Et tu me détruirais!

Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

Souviens-toi que tu m'as façonné comme de l'argile; Voudrais-tu de nouveau me réduire en poussière?

Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Ne m'as-tu pas coulé comme du lait? Ne m'as-tu pas caillé comme du fromage?

Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

Tu m'as revêtu de peau et de chair, Tu m'as tissé d'os et de nerfs;

Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Tu m'as accordé ta grâce avec la vie, Tu m'as conservé par tes soins et sous ta garde.

Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

Voici néanmoins ce que tu cachais dans ton coeur, Voici, je le sais, ce que tu as résolu en toi-même.

А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

Si je pèche, tu m'observes, Tu ne pardonnes pas mon iniquité.

якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

Suis-je coupable, malheur à moi! Suis-je innocent, je n'ose lever la tête, Rassasié de honte et absorbé dans ma misère.

Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

Et si j'ose la lever, tu me poursuis comme un lion, Tu me frappes encore par des prodiges.

А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

Tu m'opposes de nouveaux témoins, Tu multiplies tes fureurs contre moi, Tu m'assailles d'une succession de calamités.

поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

Pourquoi m'as-tu fait sortir du sein de ma mère? Je serais mort, et aucun oeil ne m'aurait vu;

І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

Je serais comme si je n'eusse pas existé, Et j'aurais passé du ventre de ma mère au sépulcre.

як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

Mes jours ne sont-ils pas en petit nombre? Qu'il me laisse, Qu'il se retire de moi, et que je respire un peu,

Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

Avant que je m'en aille, pour ne plus revenir, Dans le pays des ténèbres et de l'ombre de la mort,

поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

Pays d'une obscurité profonde, Où règnent l'ombre de la mort et la confusion, Et où la lumière est semblable aux ténèbres.

до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...