Job 16

Maar Job antwoordde en zeide:

А Йов відповів та й сказав:

Ik heb vele dergelijke dingen gehoord; gij allen zijt moeilijke vertroosters.

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

Zal er een einde zijn aan de winderige woorden? Of wat stijft u, dat gij alzo antwoordt?

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Zou ik ook, als gijlieden, spreken, indien uw ziel ware in mijner ziele plaats? Zou ik woorden tegen u samenhopen, en zou ik over u met mijn hoofd schudden?

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

Ik zou u versterken met mijn mond, en de beweging mijner lippen zou zich inhouden.

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

Zo ik spreek, mijn smart wordt niet ingehouden; en houd ik op, wat gaat er van mij weg?

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Gewisselijk, Hij heeft mij nu vermoeid; Gij hebt mijn ganse vergadering verwoest.

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

Dat Gij mij rimpelachtig gemaakt hebt, is tot een getuige; en mijn magerheid staat tegen mij op, zij getuigt in mijn aangezicht.

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

Zijn toorn verscheurt, en Hij haat mij; Hij knerst over mij met Zijn tanden; mijn wederpartijder scherpt zijn ogen tegen mij.

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

Zij gapen met hun mond tegen mij; zij slaan met smaadheid op mijn kinnebakken; zij vervullen zich te zamen aan mij.

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

God heeft mij den verkeerde overgegeven, en heeft mij afgewend in de handen der goddelozen.

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

Ik had rust, maar Hij heeft mij verbroken, en bij mijn nek gegrepen, en mij verpletterd; en Hij heeft mij Zich tot een doelwit opgericht.

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Zijn schutters hebben mij omringd; Hij heeft mijn nieren doorspleten, en niet gespaard; Hij heeft mijn gal op de aarde uitgegoten.

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

Hij heeft mij gebroken met breuk op breuk; Hij is tegen mij aangelopen als een geweldige.

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

Ik heb een zak over mijn huid genaaid; ik heb mijn hoorn in het stof gedaan.

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

Mijn aangezicht is gans bemodderd van wenen, en over mijn oogleden is des doods schaduw.

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

Daar toch geen wrevel in mijn handen is, en mijn gebed zuiver is.

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

O, aarde! bedek mijn bloed niet; en voor mijn geroep zij geen plaats.

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

Ook nu, zie, in den hemel is mijn Getuige, en mijn Getuige in de hoogten.

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Mijn vrienden zijn mijn bespotters; doch mijn oog druipt tot God.

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

Och, mocht men rechten voor een man met God, gelijk een kind des mensen voor zijn vriend.

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

Want weinige jaren in getal zullen er nog aankomen, en ik zal het pad henengaan, waardoor ik niet zal wederkeren.

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...