Job 11

respondens autem Sophar Naamathites dixit

І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:

numquid qui multa loquitur non et audiet aut vir verbosus iustificabitur

Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?

tibi soli tacebunt homines et cum ceteros inriseris a nullo confutaberis

Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?

dixisti enim purus est sermo meus et mundus sum in conspectu tuo

Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!

atque utinam Deus loqueretur tecum et aperiret labia sua tibi

О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,

ut ostenderet tibi secreta sapientiae et quod multiplex esset lex eius et intellegeres quod multo minora exigaris a Deo quam meretur iniquitas tua

і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

forsitan vestigia Dei conprehendes et usque ad perfectum Omnipotentem repperies

Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?

excelsior caelo est et quid facies profundior inferno et unde cognosces

Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?

longior terrae mensura eius et latior mari

Її міра довша за землю, і ширша за море вона!

si subverterit omnia vel in unum coartaverit quis contradicet ei

Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?

ipse enim novit hominum vanitatem et videns iniquitatem nonne considerat

Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?

vir vanus in superbiam erigitur et tamquam pullum onagri se liberum natum putat

Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

tu autem firmasti cor tuum et expandisti ad eum manus tuas

Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,

si iniquitatem quod est in manu tua abstuleris a te et non manserit in tabernaculo tuo iniustitia

якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,

tum levare poteris faciem tuam absque macula et eris stabilis et non timebis

тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!

miseriae quoque oblivisceris et quasi aquarum quae praeterierint recordaberis

Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла...

et quasi meridianus fulgor consurget tibi ad vesperam et cum te consumptum putaveris orieris ut lucifer

Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.

et habebis fiduciam proposita tibi spe et defossus securus dormies

І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,

requiesces et non erit qui te exterreat et deprecabuntur faciem tuam plurimi

і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...

oculi autem impiorum deficient et effugium peribit ab eis et spes eorum abominatio animae

А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!