Job 11

І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:

respondens autem Sophar Naamathites dixit

Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?

numquid qui multa loquitur non et audiet aut vir verbosus iustificabitur

Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?

tibi soli tacebunt homines et cum ceteros inriseris a nullo confutaberis

Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!

dixisti enim purus est sermo meus et mundus sum in conspectu tuo

О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,

atque utinam Deus loqueretur tecum et aperiret labia sua tibi

і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

ut ostenderet tibi secreta sapientiae et quod multiplex esset lex eius et intellegeres quod multo minora exigaris a Deo quam meretur iniquitas tua

Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?

forsitan vestigia Dei conprehendes et usque ad perfectum Omnipotentem repperies

Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?

excelsior caelo est et quid facies profundior inferno et unde cognosces

Її міра довша за землю, і ширша за море вона!

longior terrae mensura eius et latior mari

Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?

si subverterit omnia vel in unum coartaverit quis contradicet ei

Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?

ipse enim novit hominum vanitatem et videns iniquitatem nonne considerat

Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

vir vanus in superbiam erigitur et tamquam pullum onagri se liberum natum putat

Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,

tu autem firmasti cor tuum et expandisti ad eum manus tuas

якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,

si iniquitatem quod est in manu tua abstuleris a te et non manserit in tabernaculo tuo iniustitia

тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!

tum levare poteris faciem tuam absque macula et eris stabilis et non timebis

Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла...

miseriae quoque oblivisceris et quasi aquarum quae praeterierint recordaberis

Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.

et quasi meridianus fulgor consurget tibi ad vesperam et cum te consumptum putaveris orieris ut lucifer

І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,

et habebis fiduciam proposita tibi spe et defossus securus dormies

і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...

requiesces et non erit qui te exterreat et deprecabuntur faciem tuam plurimi

А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!

oculi autem impiorum deficient et effugium peribit ab eis et spes eorum abominatio animae