Job 23

А Йов відповів та й сказав:

Και απεκριθη ο Ιωβ και ειπε

Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої...

Και την σημερον το παραπονον μου ειναι πικρον η πληγη μου ειναι βαρυτερα του στεναγμου μου.

О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!

Ειθε να ηξευρον που να ευρω αυτον ηθελον υπαγει εως του θρονου αυτου

Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,

ηθελον εκθεσει κρισιν ενωπιον αυτου, και ηθελον εμπλησει το στομα μου αποδειξεων

розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.

ηθελον γνωρισει τους λογους τους οποιους ηθελε μοι αποκριθη, και ηθελον νοησει τι ηθελε μοι ειπει.

Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!

Μη εν πληθει δυναμεως θελει διαμαχεσθαι μετ εμου; ουχι αλλ ηθελε βαλει εις εμε προσοχην.

Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.

Τοτε ηδυνατο ο δικαιος να διαλεχθη μετ αυτου και ηθελον ελευθερωθη διαπαντος απο του κριτου μου.

Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,

Ιδου, υπαγω εμπρος, αλλα δεν ειναι και οπισω, αλλα δεν βλεπω αυτον

на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю...

εις τα αριστερα, οταν εργαζηται, αλλα δεν δυναμαι να ιδω αυτον. Κρυπτεται εις τα δεξια, και δεν βλεπω αυτον.

А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!

Γνωριζει ομως την οδον μου με εδοκιμασε θελω εξελθει ως χρυσιον.

Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.

Ο πους μου ενεμεινεν εις τα βηματα αυτου εφυλαξα την οδον αυτου και δεν εξεκλινα

Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.

την εντολην των χειλεων αυτου, και δεν ωπισθοδρομησα διετηρησα τους λογους του στοματος αυτου, μαλλον παρα την αναγκαιαν μου τροφην.

Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:

Διοτι αυτος ειναι εν μια βουλη και τις δυναται να αποστρεψη αυτον; και ο, τι επιθυμει η ψυχη αυτου, καμνει.

бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!

Διοτι εκτελει το ορισθεν εις εμε και πολλα τοιαυτα ειναι μετ αυτου.

Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його...

Δια τουτο καταπληττομαι απο προσωπου αυτου συλλογιζομαι και φριττω απ αυτου

А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,

διοτι ο Θεος εμαλακωσε την καρδιαν μου, και ο Παντοδυναμος με κατεπληξεν

бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!

επειδη δεν απεκοπην προ του σκοτους, και δεν εκρυψε τον γνοφον απο του προσωπου μου.