Psalms 2

Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

[] Nedir uluslar arasındaki bu kargaşa, Neden boş düzenler kurar bu halklar?

Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

Dünyanın kralları saf bağlıyor, Hükümdarlar birleşiyor RAB’be ve meshettiği krala karşı.

Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

“Koparalım onların kayışlarını” diyorlar, “Atalım üzerimizden bağlarını.”

Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

Göklerde oturan Rab gülüyor, Onlarla eğleniyor.

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

Sonra öfkeyle uyarıyor onları, Gazabıyla dehşete düşürüyor

Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

Ve, “Ben kralımı Kutsal dağım Siyon’a oturttum” diyor.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

[] RAB’bin bildirisini ilan edeceğim: Bana, “Sen benim oğlumsun” dedi, “Bugün ben sana baba oldum.

Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

Dile benden, miras olarak sana ulusları, Mülk olarak yeryüzünün dört bucağını vereyim.

Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

[] Demir çomakla kıracaksın onları, Çömlek gibi parçalayacaksın.”

А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

Ey krallar, akıllı olun! Ey dünya önderleri, ders alın!

Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

RAB’be korkuyla hizmet edin, Titreyerek sevinin.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

Oğulu öpün ki öfkelenmesin, Yoksa izlediğiniz yolda mahvolursunuz. Çünkü öfkesi bir anda alevleniverir. Ne mutlu O’na sığınanlara!