Job 11

І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:

Naamalı Sofar şöyle yanıtladı:

Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?

“Bunca söz yanıtsız mı kalsın? Çok konuşan haklı mı sayılsın?

Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?

Saçmalıkların karşısında sussun mu insanlar? Sen alay edince kimse seni utandırmasın mı?

Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!

Tanrı’ya, ‘İnancım arıdır’ diyorsun, ‘Senin gözünde temizim.’

О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,

Ama keşke Tanrı konuşsa, Sana karşı ağzını açsa da,

і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

Bilgeliğin sırlarını bildirse! Çünkü bilgelik çok yönlüdür. Bil ki, Tanrı günahlarından bazılarını unuttu bile.

Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?

“Tanrı’nın derin sırlarını anlayabilir misin? Her Şeye Gücü Yeten’in sınırlarına ulaşabilir misin?

Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?

Onlar gökler kadar yüksektir, ne yapabilirsin? Ölüler diyarından derindir, nasıl anlayabilirsin?

Її міра довша за землю, і ширша за море вона!

Ölçüleri yeryüzünden uzun, Denizden geniştir.

Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?

“Gelip seni hapsetse, mahkemeye çağırsa, Kim O’na engel olabilir?

Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?

Çünkü O yalancıları tanır, Kötülüğü görür de dikkate almaz mı?

Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

Ne zaman yaban eşeği insan doğurursa, Aptal da o zaman sağduyulu olur.

Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,

“O’na yüreğini adar, Ellerini açarsan,

якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,

İşlediğin günahı kendinden uzaklaştırır, Çadırında haksızlığa yer vermezsen,

тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!

Utanmadan başını kaldırır, Sağlam ve korkusuz olabilirsin.

Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла...

Sıkıntılarını unutur, Akıp gitmiş sular gibi anarsın onları.

Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.

Yaşamın öğlen güneşinden daha parlak olur, Karanlık sabaha döner.

І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,

Güven duyarsın, çünkü umudun olur, Çevrene bakıp güvenlik içinde yatarsın.

і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...

Uzanırsın, korkutan olmaz, Birçokları senden lütuf diler.

А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!

Ama kötülerin gözlerinin feri sönecek, Kaçacak yer bulamayacaklar, Tek umutları son soluklarını vermek olacak.”