Psalms 2

2:1

Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

Varför larma hedningarna och tänka folken fåfänglighet?

2:2

Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

Jordens konungar resa sig upp, och furstarna rådslå med varandra, mot HERREN och hans smorde:

2:3

Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

»Låt oss slita sönder deras bojor och kasta deras band ifrån oss.»

2:4

Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

Han som bor i himmelen ler, HERREN bespottar dem.

2:5

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

Då talar han till dem i sin vrede, och i sin förgrymmelse förskräcker han dem:

2:6

Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

»Jag själv har insatt min konung på Sion, mitt heliga berg.»

2:7

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Jag vill förtälja om vad beslutet är; HERREN sade till mig: »Du är min son, jag har i dag fött dig.

2:8

Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

Begär av mig, så skall jag giva dig hedningarna till arvedel och jordens ändar till egendom.

2:9

Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

Du skall sönderslå dem med järnspira, såsom lerkärl skall du krossa dem.»

2:10

А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

Så kommen nu till förstånd, I konungar; låten varna eder, I domare på jorden.

2:11

Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

Tjänen HERREN med fruktan, och fröjden eder med bävan.

2:12

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

Hyllen sonen, så att han icke vredgas och I förgåns på eder väg; ty snart kunde hans vrede upptändas. Saliga äro alla de som taga sin tillflykt till honom.