Job 10

Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

ESTÁ mi alma aburrida de mi vida: Daré yo suelta á mi queja sobre mí, Hablaré con amargura de mi alma.

Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Diré á Dios: no me condenes; Hazme entender por qué pleiteas conmigo.

Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

¿Parécete bien que oprimas, Que deseches la obra de tus manos, Y que resplandezcas sobre el consejo de los impíos?

Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

¿Tienes tú ojos de carne? ¿Ves tú como ve el hombre?

Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

¿Son tus días como los días del hombre, Ó tus años como los tiempos humanos,

що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

Para que inquieras mi iniquidad, Y busques mi pecado,

хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

Sobre saber tú que no soy impío, Y que no hay quien de tu mano libre?

Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

Tus manos me formaron y me compusieron Todo en contorno: ¿y así me deshaces?

Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Acuérdate ahora que como á lodo me diste forma: ¿Y en polvo me has de tornar?

Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

¿No me fundiste como leche, Y como un queso me cuajaste?

Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Vestísteme de piel y carne, Y cubrísteme de huesos y nervios.

Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

Vida y misericordia me concediste, Y tu visitación guardó mi espíritu.

А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

Y estas cosas tienes guardadas en tu corazón; Yo sé que esto está cerca de ti.

якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

Si pequé, tú me has observado, Y no me limpias de mi iniquidad.

Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

Si fuere malo, ¡ay de mí! Y si fuere justo, no levantaré mi cabeza, Estando harto de deshonra, Y de verme afligido.

А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

Y subirá de punto, pues me cazas como á león, Y tornas á hacer en mí maravillas.

поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

Renuevas contra mí tus plagas, Y aumentas conmigo tu furor, Remudándose sobre mí ejércitos.

І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

¿Por qué me sacaste de la matriz? Habría yo espirado, y no me vieran ojos.

як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

Fuera, como si nunca hubiera sido, Llevado desde el vientre á la sepultura.

Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

¿No son mis días poca cosa? Cesa pues, y déjame, para que me conforte un poco.

поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

Antes que vaya para no volver, Á la tierra de tinieblas y de sombra de muerte;

до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

Tierra de oscuridad, lóbrega Como sombra de muerte, sin orden, Y que aparece como la oscuridad misma.