Psalms 2

2:1

Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

Hvorfor larmer hedningene og grunder folkene på det som fåfengt er?

2:2

Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

Jordens konger reiser sig, og fyrstene rådslår sammen mot Herren og mot hans salvede:

2:3

Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

La oss sprenge deres bånd og kaste deres rep av oss!

2:4

Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

Han som troner i himmelen, ler, Herren spotter dem.

2:5

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

Så taler han til dem i sin vrede, og i sin harme forferder han dem:

2:6

Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

Og jeg har dog innsatt min konge på Sion, mitt hellige berg!

2:7

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Jeg vil kunngjøre hvad fastsatt er: Herren sa til mig: Du er min sønn, jeg har født dig idag.

2:8

Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

Begjær av mig! Så vil jeg gi dig hedningene til arv og jordens ender til eie.

2:9

Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

Du skal knuse dem med jernstav; som en pottemakers kar skal du sønderslå dem.

2:10

А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

Og nu, I konger, gå viselig frem! La eder advare, I dommere på jorden!

2:11

Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

Tjen Herren med frykt og juble med beven!

2:12

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

Kyss Sønnen, forat han ikke skal bli vred, og I gå til grunne på veien! For snart kunde hans vrede optendes. Salige er alle de som tar sin tilflukt til ham.