Job 11

І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:

Da tok Sofar fra Na'ama til orde og sa:

Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?

Skulde en ordflom bli uten svar, eller en ordgyter få rett?

Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?

Skulde dine store ord drive menn til taushet, skulde du spotte uten at nogen skammer dig ut?

Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!

Og skal du få si: Ren er min lære, og skyldfri er jeg i dine øine?

О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,

Men bare Gud vilde tale og oplate sine leber mot dig

і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

og åpenbare dig visdommens hemmeligheter, at det i dem er dobbelt forstand! Da måtte du nok innse at Gud tilgir dig noget av din misgjerning.

Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?

Mon du kan finne bunn i Guds vesen eller nå frem til den Allmektiges ytterste grense?

Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?

Himmelhøi er den, hvad kan du gjøre? Dypere enn dødsriket, hvad vet du?

Її міра довша за землю, і ширша за море вона!

Lengere enn jorden er dens mål og bredere enn havet.

Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?

Om han farer frem og setter i fengsel og sammenkaller retten, hvem vil da hindre ham?

Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?

For han, han kjenner de falske folk og ser uretten, uten at han trenger å gi akt på den,

Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

og selv en uvettig mann får forstand, og et ungt villesel blir født til menneske.

Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,

Hvis du retter ditt hjerte og utbreder dine hender til ham -

якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,

er det synd i din hånd, da ha den bort og la ikke urett bo i dine telt -

тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!

ja, da skal du, fri for lyte, opløfte ditt åsyn og stå fast og ikke frykte;

Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла...

for du skal glemme din møie, som forbifarne vann skal du komme den i hu.

Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.

Og lysere enn middagen blir da ditt liv; mørket blir for dig som morgenen.

І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,

Og du skal være trygg, for da er det håp, og når du har sett dig vel omkring, kan du legge dig trygt til ro.

і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...

Og du skal hvile, og ingen skal skremme dig op, og mange skal søke din yndest.

А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!

Men de ugudeliges øine tæres bort; de har ingen tilflukt mere, og deres håp er å utånde sjelen.