Job 14

Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

Ny olona tera-behivavy dia vitsy andro sady vontom-pahoriana.

вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

Mitsimoka tahaka ny voninkazo izy ka jinjana, ary mihelina tahaka ny aloka izy ka tsy mitoetra.

І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

kanefa amin'izay toy izany foana no ampihiratanao ny masonao? ka dia izay izaho avy no entinao hifandahatra aminao amin'ny fitsarana!

Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

Aiza no misy madio ateraky ny tsy madio? Tsy misy na dia iray akory aza.

Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

Raha voafetra ny androny, ary voatendrinao ny isan'ny volana iainany, ary asianao fefy tsy azony ihoarana,

відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

Dia mihodina tsy hanatrika azy Hianao, mba hitsaharany, ka hifaliany amin'ny androny toy ny mpikarama.

Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

Fa azo antenaina ny hazo, satria na dia kapaina aza izy, dia mbola hitsimoka indray, ka tsy maintsy hisy ny solofony;

якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

Na dia efa tonga antitra ao amin'ny tany aza ny fakany, ary maty ao amin'ny vovoka ny fotony,

то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

Raha mahare ny fofon-drano izy, dia hitsimoka indray. Ka handrahaka tahaka ny hazo tanora nambolena.

А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

Fa ny olona kosa maty ka miampatra; Eny, miala aina ny olona, ary aiza izy?

Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

Ny rano miala eo amin'ny kamory, ary ny ony mihena ka ritra,

так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

Ary toy izany koa ny olona; mandry izy ka tsy hitsangana intsony; Eny, mandra-paha-tsy hisian'ny lanitra dia tsy hahatsiaro izy na hofohazina amin'ny torimasony.

О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

Enga anie ka hanafina ahy any amin'ny fiainan-tsi-hita Hianao Ka hampiery ahy mandra-pahafaky ny fahatezeranao! Ary hanendry fetr'andro ho ahy, dia hahatsiaro ahy

Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

Raha maty ny olona, moa ho velona indray va izy? Raha izany, dia hiandry mandritra ny andro fanafihako aho, mandra-pahatongan'ny fahafahako.

Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Dia hiantso Hianao, ary izaho hamaly Anao; ary mba halahelo ny asan'ny tananao Hianao.

бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

Fa ankehitriny manisa ny diako Hianao; Tsy mitsikilo ny fahotako va Hianao?

провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

Efa voaisy tombo-kase ny kitapo misy ny fahadisoako; Ary voazaitranao ny heloko.

Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

Kanefa na dia ny tendrombohitra aza, raha mianjera, dia mihalevona; Ary ny vatolampy dia afindra hiala amin'ny fitoerany;

каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

Lanin'ny rano ny vato; ary indaosin'ny riaka ny vovo-tany: Toy izany no fanimbanao ny fanantenan'ny zanak'olombelona.

Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

Mandresy azy ho mandrakizay Hianao, ka lasa izy; Manova ny tarehiny Hianao ka mampandeha azy.

Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

Omem-boninahitra ny zanany nefa tsy fantany; Ary mietry ireo, nefa tsy hitany.

Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

Ny mihatra amin'ny tenany ihany no mampanaintaina azy, ary ny mihatra amin'ny tenany ihany no mampalahelo ny fanahiny.