Job 11

І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:

Så tog Na'amatiten Zofar til Orde og sagde:

Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?

"Skal en Ordgyder ej have Svar, skal en Mundheld vel have Ret?

Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?

Skal Mænd vel tie til din Skvalder, skal du spotte og ikke få Skam?

Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!

Du siger: "Min Færd er lydeløs, og jeg er ren i hans Øjne!"

О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,

Men vilde dog Gud kun tale, oplade sine Læber imod dig,

і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

kundgøre dig Visdommens Løndom, thi underfuld er den i Væsen; da vilde du vide, at Gud har glemt dig en Del af din Skyld!

Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?

Har du loddet Bunden i Gud og nået den Almægtiges Grænse?

Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?

Højere er den end Himlen hvad kan du? Dybere end Dødsriget - hvad ved du?

Її міра довша за землю, і ширша за море вона!

Den overgår Jorden i Vidde, er mere vidtstrakt end Havet.

Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?

Farer han frem og fængsler, stævner til Doms, hvem hindrer ham?

Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?

Han kender jo Løgnens Mænd, Uret ser han og agter derpå,

Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

så tomhjernet Mand får Vid, og Vildæsel fødes til Menneske.

Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,

Hvis du får Skik på dit Hjerte og breder dine Hænder imod ham,

якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,

hvis Uret er fjern fra din Hånd, og Brøde ej bor i dit Telt,

тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!

ja, da kan du lydefri løfte dit Åsyn og uden at frygte stå fast,

Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла...

ja, da skal du glemme din Kvide, mindes den kun som Vand, der flød bort;

Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.

dit Liv skal overstråle Middagssolen, Mørket vorde som lyse Morgen.

І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,

Tryg skal du være, fordi du har Håb; du ser dig om og går trygt til Hvile,

і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...

du ligger uden at skræmmes op. Til din Yndest vil mange bejle.

А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!

Men de gudløses Øjne vansmægter; ude er det med deres Tilflugt, deres Håb er blot at udånde Sjælen!