Job 11

І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:

A odpovídaje Zofar Naamatský, řekl:

Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?

Zdaliž k mnohým slovům nemá odpovědíno býti? Aneb zdali člověk mnohomluvný práv zůstane?

Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?

Žváním svým lidi zaměstknáváš, a posmíváš se, aniž jest, kdo by tě zahanbil.

Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!

Nebo jsi řekl: Čisté jest učení mé, a čist jsem, ó Bože, před očima tvýma.

О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,

Ješto, ó kdyby Bůh mluvil, a otevřel rty své proti tobě,

і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

Aťby oznámil tajemství moudrosti, že dvakrát většího trestání zasloužil jsi. A věz, že se Bůh zapomněl na tebe pro nepravost tvou.

Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?

Zdaliž ty stižitelnosti Boží dosáhneš, aneb dokonalost Všemohoucího vystihneš?

Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?

Vyšší jest nebes, což učiníš? Hlubší než peklo, jakž porozumíš?

Її міра довша за землю, і ширша за море вона!

Delší jest míra její než země, a širší než moře.

Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?

Bude-li pléniti neb zavírati aneb ssužovati, kdo se na něj bude domlouvati?

Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?

Poněvadž zná lidskou marnost, a vidí nepravost, což by tomu rozuměti neměl?

Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

Tak aby muž nesmyslný nabyl rozumu, ačkoli člověk jest jako hřebec z divokého osla zplozený.

Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,

Jestliže ty nastrojíš srdce své, a ruce své k němu vztáhneš;

якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,

Byla-li by nepravost v ruce tvé, vzdal ji od sebe, aniž dopouštěj bydliti v staních svých nešlechetnosti:

тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!

Tedy jistě pozdvihneš tváři své z poškvrny, a budeš nepohnutý, aniž se báti budeš.

Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла...

Nebo se na těžkost zapomeneš, na niž jako na vody, kteréž pominuly, zpomínati budeš.

Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.

K tomu nad poledne jasný nastaneť čas; zatmíš-li se pak, jitru podobný budeš.

І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,

Budeš i mysli doufanlivé, maje naději; stánek roztáhneš, i bezpečně spáti budeš.

і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...

A tak v pokoji budeš, aniž tě kdo předěsí, a mnozí tváři tvé kořiti se budou.

А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!

Oči pak bezbožných zkaženy budou, a utíkání jim zhyne; nadto naděje jejich bude jako dchnutí člověka.