Isaiah 33

Горе тобі, що пустошиш, хоч сам не спустошений, тобі, що грабуєш, хоч тебе й не грабовано! Коли ти пустошити скінчиш, опустошений будеш, коли грабувати скінчиш, тебе пограбують...

Teško tebi koji nepustošen pustošiš, koji pljačkaš nepljačkan, kad prestaneš, tebe će opustošiti, opljačkat' te kad prestaneš pljačkati.

Господи, змилуйсь над нами, на Тебе надіємось ми! Будь їхнім раменом щоранку та в час утиску нашим спасінням!

Jahve, smiluj nam se, u te se uzdamo! Budi mišica naša svako jutro, naš spas u doba nevolje.

Від сильного голосу Твого народи втікатимуть, від Твого вивищення розпорошаться люди.

Od silna tutnja pobjegoše narodi, ti ustade, raspršiše se puci

І ваша здобич збереться, як збирають тих коників, як літає ота сарана, так кидатись будуть на неї.

i plijen se skuplja kao što se kupe šaške, na nj će navaliti kao jato skakavaca.

Величний Господь, бо на височині пробуває; Він наповнив Сіон правосуддям та правдою.

Uzvišen je Jahve jer u visini stoluje, on puni Sion pravom i pravednošću.

І буде безпека за часу твого, щедрота спасіння, мудрости та пізнання. Страх Господній буде він скарбом його.

Pouzdan je tvoj vijek: mudrost i znanje spasonosno su blago - a strah Gospodnji njegovo bogatstvo.

Тож по вулицях їхні хоробрі кричать, гірко плачуть провісники миру.

Gle, stanovništvo Arielovo kuka po ulicama, glasnici mironosni plaču gorko.

Биті дороги порожніми стали, нема мандрівця на дорозі! Він зламав заповіта, зневажив міста, злегковажив людину...

Opustješe ceste, s putova nesta putnika; raskidaju se savezi, preziru se svjedoci, ni prema kome nema obzira.

Сумує та слабне земля, засоромився й в'яне Ливан, став Сарон немов пуща, Башан та Кармел своє листя зронили...

Gine zemlja u žalosti, u stidu vene Libanon. Šaron je kao stepa, Bašan i Karmel ogolješe.

Нині воскресну, говорить Господь, нині прославлюсь, нині буду вознесений!

"Sada ću ustati", veli Jahve, "sada ću se dići, sada uzvisiti.

Заваготієте сіном, стерню ви породите; дух ваш огонь, який вас пожере...

Začeste sijeno, rodit ćete slamu; dah moj proždrijet će vas kao oganj.

І стануть народи за місце паління вапна, за тернину потяту, і будуть огнем вони спалені...

Narodi će biti sažgani u vapno, kao posječeno trnje što gori u vatri.

Почуйте, далекі, що Я був зробив, і пізнайте, близькі, Мою силу!

Čujte, vi koji ste daleko, što sam učinio, a vi koji ste blizu poznajte mi snagu!"

Затривожились грішні в Сіоні, і трепет безбожних обняв... Хто з нас мешкатиме при жерущім огні? Хто з нас мешкати буде при вічному огнищіу?

Na Sionu strepe grešnici, trepet spopada bezbožnika: "Tko će od nas opstati pred ognjem zatornim, tko će od nas opstati pred žarom vječnim?"

Хто ходить у правді й говорить правдиве, хто бридиться зиском насилля, хто долоні свої випорожнює, щоб хабара не тримати, хто ухо своє затикає, щоб не чути про кровопролиття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла,

Onaj koji hodi u pravdi i pravo govori, koji prezire dobit od prinude, koji otresa ruku da ne primi mito, koji zatiskuje uši da ne čuje o krvoproliću, koji zatvara oči da ne vidi zlo:

той перебуватиме на високостях, скельні твердині його недоступна оселя, його хліб буде даний йому, вода йому завжди запевнена!

on će prebivati u visinama, tvrđe na stijenama bit će mu utočište, imat će dosta kruha i vode će mu svagda dotjecati.

Твої очі побачать Царя в Його пишній красі, будуть бачити землю далеку.

Oči će ti gledati kralja u njegovoj ljepoti, promatrat će zemlju nepreglednu.

Твоє серце роздумувати буде про страх: Де Той, Хто рахує? Де Той, Хто все важить? Де Той, Хто обчислює башти?

Srce će ti u strahu misliti: Gdje li je onaj što je brojio, gdje li onaj što je mjerio, gdje li onaj što je prebrajao mladiće?

Уже не побачиш народу зухвалого, народу глибокомовного, якого не можна було б розібрати, незрозумілоязикого, якого не можна було б зрозуміти.

Nećeš više vidjeti divljega naroda, naroda nerazumljiva i neshvatljiva govora, jezika strana što ga nitko ne razumije.

Подивись на Сіон, на місто наших святкових зібрань, очі твої вгледять Єрусалим, мешкання спокійне, скинію ту незрушиму, кілля її не порушаться ввік, а всі шнури її не порвуться.

Pogledaj na Sion, grad blagdana naših: oči će ti Jeruzalem vidjeti, prebivalište zaštićeno, šator što se ne prenosi, kojem se kolčići nikad ne vade, nit' mu se ijedno uže otkida.

Бо величний Господь для нас тільки отам, місце потоків й просторих річок, не ходить по ньому весловий байдак, і міцний корабель не перейде його.

Ondje nam je Jahve silni, umjesto rijeka i širokih rukavaca: neće onud proći nijedna lađa s veslima niti će koji bojni brod projedriti.

Бо Господь наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе!

Jer Jahve je sudac naš, Jahve naš vojvoda, Jahve je kralj naš - on će nas spasiti.

Опустилися шнури твої, не зміцняють підвалини щогли своєї, вітрил не натягують. Тоді будуть ділити награбовану здобич, і навіть криві грабуватимуть.

Užad ti je popustila, ne može držati jarbola ni razviti stijega, pa se dijeli golemo blago oteto - kljasti će se naplijeniti plijena!

І не скаже мешканець Я хворий! І прощені будуть провини народу, що в ньому живе.

I nijedan građanin neće reći: "Bolestan sam!" Narodu što živi ondje krivnja će se oprostiti.